Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №460/5464/20
Постанова КАС ВП від 01.10.2025 року у справі №460/5464/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 460/5464/20

касаційне провадження № К/9901/25167/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді Судова-Хомюк Н.М., Шевчук С.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування наказу про проведення перевірки, визнання перевірки незаконною та скасування вимоги і рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив:

скасувати наказ Управління від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

визнати незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , проведену Управлінням, за результатами якої складено акт від 21.02.2020 №397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 ;

скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23, від 20.08.2020 №Ф-62942-50, від 17.11.2020 №Ф-62942-50 та рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2021 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган правомірно, обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом видав наказ і провів документальну позапланову невиїзну перевірку відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки позивач не надав пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, який відповідав вимогам податкового законодавства.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про правомірність вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23, рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та формування і надіслання контролюючим органом спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020, від 17.11.2020 №Ф-62942-50.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував вимоги Управління про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23, від 20.08.2020 №Ф-62942-50, від 17.11.2020 №Ф-62942-50 та рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган порушив порядок проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки запит контролюючого органу не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України з тих підстав, що в ньому не зазначено підстави надіслання запиту та інформації, яка підтверджує підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту. Відповідач у запиті не вказав, у зв`язку із чим він надсилає цей запит, а саме: чи у зв`язку із отримання податковим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чи у зв`язку з виявленням недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Водночас, платник податків не ухилився від надання відповіді на запит незважаючи на те, що такий не відповідає вимогам ПК України, а надав податковому органу відповідні пояснення та первинні документи, що унеможливлює проведення позапланової перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняті на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом в силу положень статті 72 КАС України, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23, від 20.08.2020 №Ф-62942-50, від 17.11.2020 №Ф-62942-50 та рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є скасування рішень, які прийняті за наслідками перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію, шляхом його застосування, тому він не може бути скасований.

Позивач, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу та про та визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12, від 27.02.2018 у справі №820/19845/14, від 21.03.2018 у справі №812/602/17, від 11.06.2020 у справі №812/730/17, від 06.10.2020 у справі №280/1475/19, від 10.12.2020 у справі №826/15224/17, від 09.02.2021 у справі №804/3329/15, від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 12.08.2020 у справі № 160/2116/19.

В касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності оспорюваного наказу з підстав його невідповідності вимогам підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Та, як наслідок, неправомірності проведеної на підставі цього наказу перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.07.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2020 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 01.10.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач у період з 18.04.2017 по 30.04.2017 перебував на загальній системі оподаткування, а в період з 01.05.2017 по 31.12.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування.

15.02.2019 контролюючий орган надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмовий запит №1803/ФОП/17-00-13-03-04 з метою отримання інформації та документального підтвердження результатів зібраної податкової інформації. У цьому письмовому запиті відповідач повідомив, що за результатами аналізу податкової інформації, виявив факти здійснення позивачем господарської діяльності з продажу об`єктів нерухомого майна в значній кількості, на постійній основі та систематично, зокрема в 2017 році - 5 земельних ділянок та 4 житлові будинки, в 2018 році - 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків. Дохід від продажу об`єктів нерухомого майна за 2017 рік склав 660828,66 грн, за 2018 рік - 1685660,85 грн.

На запит податкового органу позивач надав відповідь від 26.03.2019 № С/14313/ФОП/17-00, в якій пояснив, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто в розмірі 5 відсотків бази оподаткування та надав докази сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору за 2017-2018 роки.

09.01.2020 Управління видало наказ № 6 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ».

Підставою для його видання слугувало отримання податкової інформації, що свідчить про порушення даним платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також ненаданням документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Наказ про проведення перевірки № 6, а також повідомлення від 09.01.2020 №34/17-00-33-04 про її проведення були надіслані позивачу на його податкову адресу, а також на відому податковому органу адресу проживання позивача, однак ці документи повернулися на адресу відповідача із відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

У період з 10.02.2020 по 14.02.2020 контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, зокрема, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої склав акт від 21.02.2020 №397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки відповідач зафіксував несплату позивачем єдиного внеску від загального оподатковуваного доходу.

31.03.2020 контролюючий орган сформував вимогу № Ф-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 34400,52 грн.

31.03.2020 контролюючий орган прийняв рішення №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6880,10 грн.

20.08.2020 контролюючий орган сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62942-50 на суму 31283,34 грн.

17.11.2020 Головне управління ДПС у Рівненській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62942-50 на загальну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафу у розмірі 41280,52 грн.

Суд касаційної інстанції, керуючись вимогами статті 341 КАС України, переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах вимог і підстав касаційної скарги.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як убачається зі змісту спірного наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, підставою для його прийняття зазначено, зокрема, підпункт 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова / позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Стаття 79 ПК визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З урахуванням наведеного Верховний суд вказує, що аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Матеріалами справи підтверджується, що у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з огляду на подання ФОП ОСОБА_1 відповіді на запит контролюючого органу у запитуваному обсязі та надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки є правомірним, безвідносно мотивів такого висновку.

Разом з цим, щодо позовної вимоги про скасування наказу Управління від 09.01.2020 №6 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин зазначає таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови задоволення позову про протиправність наказу про призначення перевірки від 09.01.2020 №6, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В свою чергу, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу в частині позовної вимоги про скасування наказу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі в цій частині.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважує, що хоча провадження у справі закрите саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, проте суд роз`яснює, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

Отже, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 і скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та закриття провадження у справі в цій справі.

Керуючись п.1 ч.1ст. 238, п.5 ч.1 ст. 349, ст. 354, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова