Головна Блог ... Аналітична стаття Статті ФОП, «судодень» та інші випадки відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ФОП, «судодень» та інші випадки відмови у відшкоду...

ФОП, «судодень» та інші випадки відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу

Відключити рекламу
 - a2b32bf39b49789fab9998e7ee620330.jpg

На кожен гонорар знайдеться свій клієнт. Однак не всі витрати «зрозуміє» суд. Як доводити суму витрат на правничу допомогу? Чи можна стягнути витрати на очікування судового засідання, проїзд до суду та проживання в готелі? (Джерело: ЗіБ)

Обчислення та доказування

Про те, як відшкодовувати витрати на професійну правничу допомогу розповіли у Вищій школі адвокатури. Вебінар з даної тематики представила адвокат Тетяна Рабко.

На початку заходу лектор звернулась до опорних понять, закріплених на законодавчому рівні. Так, спікер окреслила поняття судових витрат загалом та перейшла до їх різновидів. Адже у складі судових витрат, які покладені на сторони процесу або державу (у випадку надання безоплатної правової допомоги) опинилась не лише професійна правнича допомога. До судових витрат належать також витрати: пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У свою чергу витратами на правничу допомогу є гонорар адвоката. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Обґрунтування конкретного розміру гонорару Т.Рабко порадила також прописати у договорі, адже великий досвід в адвокатській професії або важливість справи для клієнта можуть бути підставами для збільшення суми гонорару.

Доказами на підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу можуть бути:

договір про надання правової допомоги та додаткові угоди до нього;

акт приймання-передачі наданих послуг;

детальний розрахунок винагороди;

рахунки на оплату;

банківські документи про оплату послуг.

Причому достатнім доказом щодо означеної суми (якщо йдеться про фіксовану оплату) у випадку відшкодування буде сам договір. Однак й акт виконаних робіт не буде зайвим доказом. Відповідаючи на питання учасників вебінару, Т.Рабко зазначила, що суд не має повноважень на зменшення розміру такого відшкодування з власної ініціативи. Адже основним критерієм визначення фінальної суми залишається наявність клопотання зі сторони опонента.

Аналізуйте судовий акт: Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.)

Критерії співмірності

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Однак у будь-якому разі такий розмір витрат має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, обов’язок доведення не співмірності витрат під час розгляду справи у суді покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Т.Рабко закцентувала увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Про це, зокрема, зазначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України», пп.34—36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України», п.80 рішення у справі «Двойних проти України», п.88 рішення у справі «Меріт проти України», п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України». А у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» застережено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Нефахове очікування

Більш детально Т.Рабко зупинилась на практиці національних судів. Так, у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 розглядалось питання щодо стягнення витрат на юридичні послуги, надані особою без статусу адвоката. Позивач просив компенсувати понесені витрати на правову допомогу за подання касаційної скарги. Особа, що надавала такі послуги, була ФОПом, що надавав юридичні послуги. І хоча ВС звернув увагу на те, що представництво у малозначних справах та трудових спорах може здійснювати й особа без статусу адвоката, втім розмежував поняття «представництво особи в суді» та «надання професійної правничої допомоги». Тож витрати були визнані такими, що не підлягають відшкодуванню.

В іншій справі — № 903/261/21 (постанова Касаційного господарського суду від 12.07.2022) сторона змогла відшкодувати і витрати, понесені адвокатом у зв’язку із прибуттям до суду. Так, КГС визнав достатніми докази у вигляді чеків та квитанцій щодо витрат на пальне для проїзду до суду, а також на проживання в готелі.

А от час на проїзд до суду та очікування судового засідання не є правничими послугами, й відповідно це не може відшкодовуватися у межах витрат на правничу допомогу. Таким чином участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Про це зазначено у постанові КГС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19.

Розплата за майбутнє

Ситуація зі стягненням фіксованого розміру вартості послуг адвоката виглядає дещо інакше. Так, у справі №910/6807/210 позивач уклав договір із адвокатом. У цьому договорі зазначено що представництво клієнта у справі про стягнення коштів з банку незалежно від результатів розгляду буде здійснено за фіксовану вартість — 40 тис. грн. Сторони погодили, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції позивачем було надано копію договору та ордер про надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції. Причому доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів оплати коштів ВС відхилив (постанова КГС від 19.07.2022). Аргументував це тим, що оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. І це доволі прогресивна позиція.

Однак з огляду на наявність клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши детальний опис наданих послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції було задоволенню частково на суму 20 тис. грн.

А от сама ідея стягнення витрат на правничу допомогу в одиниці часу «судодень» не сподобалась Східному апеляційному господарському суду (постанова від 13.09.2021 у справі №905/1603/19). Суд дійшов висновку, що прирівнювання виду послуг «участь у судових засіданнях суду першої інстанції» до робочого дня суду не ґрунтується ані на умовах договору про надання юридичних послуг (правової допомоги), ані на здоровому глузді у розумінні п.6 ст.3 Цивільного кодексу.

Т.Рабко також порадила максимально детально прописувати у договорі те, яким чином обчислюється гонорар. При цьому слід враховувати, що суд у своїх розрахунках може керуватися рекомендаціями регіональних рад адвокатів, а також тарифі для БПД.

Автор: ТИМОФІЙ МИХАЛКОВ

  • 1561

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 1561

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні аналітичні статті

    Дивитись усі статті
    Дивитись усі статті
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст