24.02.2019 | Автор: юридичне об'єднання ID Legal Group
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Чи потрібно укладати трудовий договір засновнику-директору!?

Чи потрібно укладати трудовий договір засновнику-директору!?  - chi_potribno_ukladati_trudoviy_dogovir_zasnovniku_direktoru_5c72bba181782.png

 В даній статті пропонуємо висвітлити досить цікаве та суперечливе питання, які наслідки для підприємства, у випадку, якщо засновник виконує функції директора без укладання трудового договору та оплати.

У справі № 820/3159/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "О" (далі – ТОВ "О", Товариство "О", Позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби з питань праці (далі – ГУ Держпраці, Відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу Товариство"О" .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ "О" посилалось на те, що постановою ГУ Держпраці на нього було накладено штраф на підставі ст. 94 та ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) і акту документальної виїзної перевірки Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України, податковий орган, контролюючий орган). Постанова обґрунтована тим, що власник підприємства здійснював функцію директора не укладаючи при цьому трудового договору. Однак, ТОВ "О" зазначає, що відносини, які виникли під час виконання власником функцій директора є цивільно-правовими, а тому не зобов’язують його укладати трудовий договір.

Читайте статтю: Звільнення директора без згоди засновників підприємства: аналіз законодавства і практики

Отже, через відсутність ознак трудових відносин між власником ТОВ "О" та директором та порушень приписів Кодексу, постанова про накладення штрафу вважається протиправною та має бути скасована.

В свою чергу, Відповідач пояснив, що нарахуванням штрафу слугував акт перевірки, що був складений в результаті планової документальної перевірки Позивача в якому визначено, що в Товаристві "О" засновник (Особа_2), виконував функції директора, що свідчить про виконання трудової функції. Окрім того, порушуючи ст. 94 Кодексу директору підприємства не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, а в період, що перевірявся Відповідачем, Товариство "О" здійснювало господарську діяльність. На підставі чого,в акті перевірки та згідно з ст. 265 Кодексу прийнято постанову про накладення штрафу на Товариство "О".

На що окружний адміністративний суд зазначив наступне.

Зі змісту матеріалів справи, вбачається, що, відповідно до ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України (далі – ПК України), ст. 13 Закону України "Про збір та облік ЄСВ" (далі – Закон) та наказів контролюючого органу, ГУ ДФС було здійснено планову документальну перевірку Позивача. У якій працівниками ГУ ДФС було складено акт перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, а також своєчасного, достовірного, повного нарахування та сплати військового збору за певний період (далі – акт). В цьому акті визначено, що у Товаристві "О" функції директора виконувала Особа_2, проте в статуті ТОВ "О" не визначено, що функції директора може виконувати засновник (власник). А тому, без передбаченого покладання обов’язків директора на засновника та без нарахування заробітної плати, податковий орган дійшов до висновку, що Особа_2 це найманий працівник, який виконує трудову функцію без укладеного трудового договору та заробітної плати.

Через встановлені порушення Кодексу Позивачем, акт перевірки ГУ ДФС було направлено до Відповідача для прийняття відповідного рішення. А оскільки на підставі норм Кодексу, юридичні та фізичні особи – це підприємці, які використовують найману працю та несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадку недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то відповідно до акту перевірки ГУ ДФС, Відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу.

Згідно з положень ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГК України), управління підприємством відбувається на підставі установчих документів у зв’язку з  поєднанням прав власника щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудовим колективом. Зокрема, власник реалізує свої права стосовно управління підприємством самостійно або ж через уповноважені статутом підприємства (установчими документами) органи.

Зокрема, ст. 21 та 94 Кодексу визначають, що трудовий договір – це певна угода між працівником та власником підприємства, на підставі якої працівник бере на себе обов’язок виконувати роботу, а власник підприємства - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, що є необхідними для виконання роботи. В свою чергу, заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, яку власник (уповноважений орган) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Окрім того, рішення Конституційного суду України (далі – КСУ) № 8-рп/2013 визначає, що відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, поняття "заробітна плата" означає, що незалежно від назви та методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю (послуги), яку має бути виконано або вже виконано(послуги має бути надано або вже надано). Зокрема, таке поняття тотожне поняттю, яке міститься в ст. 94 Кодексу та ст. 1 Закону.

Отже, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Також, у рішенні КСУ № 1-рп/2010 вказано, що здійснення учасниками підприємства корпоративних прав на участь у його управлінні відповідно до прийнятого компетентним органом рішень про обрання, усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління підприємством. Такі рішення можуть розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між підприємством та тими особами, яким було надано повноваження управляти ним.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що відносини, які виникають при виконанні власником функцій директора Товариства "О" без укладеного трудового договору розцінюються як корпоративні, а отже виключають обов'язок укладати трудовий договір та платити заробітну плату.

Зокрема, оскільки відповідно до  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ Держпраці як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним постанови про накладення штрафу, то суд вважає вимоги Товариства "О"   правомірними.

Таким чином, на сьогодні суд першої інстанції зробив висновок, що виконуючи функції директора, засновник підприємства не зобов’язаний укладати трудовий договір.

Однак до усталеної судової практики вказане правозастосування повинно пройти підтвердження Верховним судом і не один раз.

Автор статті: адвокат Олег Нікітін Керівник судово – правового департаменту

юридичного об’єднання ID Legal Group

2052
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення