24.11.2016 | Автор: LEXLIGA
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Захист прав осіб, постраждалих у ДТП та відшкодування завданих збитків

 

Щорічно за результатами дорожньо-транспортних пригод гине величезна кількість людей, а також заподіюється шкода як здоров’ю, так і майну учасникам аварій. З метою мінімізації їх негативних наслідків особливої актуальності набуває повне і своєчасне вжиття учасниками таких інцидентів необхідного комплексу заходів та неухильне дотримання вимог чинного законодавства.

Визначення дорожньо-транспортної пригоди (надалі – ДТП) наведено у Законі України № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі – Закон України № 1961-IV).

Згідно з даним Законом, дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Схожа дефініція міститься і у Кодексі цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012 року.

Що стосується першочергових дій, які повинен вчинити учасник ДТП, то їх умовно можна розділити на дві групи:

  1. Дії, вчинення яких вимагається Правилами дорожнього руху;
  2. Дії, вчинення яких вимагається спеціальним законом для подальшого отримання страхового відшкодування.

Незалежно від класифікації, в будь-якому випадку учасники ДТП повинні чітко виконувати такі вимоги. Так, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (п. 2.10), встановлено, що у разі причетності до ДТПводій зобов'язаний:

  • негайно зупинити транспортний засіб та залишатися на місці пригоди;
  • встановити знак аварійної зупинки;
  • в жодному випадку не переміщати транспортний засіб чи предмети, причетні до ДТП, максимально зберегти сліди пригоди;
  • вжити всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим викликати карету швидкої медичної допомоги;
  • повідомити органи поліції про ДТП та чекати прибуття працівників поліції.

Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що Правилами дорожнього руху передбачено пріоритетність захисту життя та здоров’я людини, оскільки даний нормативно-правовий акт прямо вказує, що у випадку відсутності можливості приїзду карети швидкої допомоги при існуванні прямої загрози життю учасник ДТП зобов’язаний залишити місце пригоди та транспортувати особу до найближчого лікувального закладу.

Що стосується першочергових дій, які повинен вчинити учасник ДТП для отримання подальшого страхового відшкодування, вичерпний перелік таких дій наведено у Законі України № 1961-IV (стаття 33). Зокрема, водій транспортного засобу, причетний до ДТП, зобов'язаний:

  1. дотримуватися обов'язків водія, причетного до ДТП, які наведені у правилах дорожнього руху;
  2. вжити необхідних заходів для запобігання або зменшення шкоди;
  3. надати іншим особам, причетним до даної ДТП інформацію про себе, місце проживання, навести відомості про свій страховий поліс та повідомити назву і реквізити страховика;
  4. письмово надати страховику повідомлення про ДТП встановленого зразка, такі відомості повинні подаватись невідкладно, у будь-якому випадку не пізніше трьох днів з дня настання події.

У будь-якому випадку, необхідно зберігати спокій та не допускати вирішення ситуації силовим способом. Важливим є виявлення фактів, які пом’якшують вину водія чи іншого учасника, при цьому доцільно самостійно провести власне (додаткове) розслідування інциденту, опитування свідків та збір їхніх контактних даних. Оскільки на даний час у багатьох місцях здійснюється відеоспостереження, при можливості слід отримати відеозапис події. Не зайвим буде пройти тест на відсутність стану алкогольного сп’яніння з власної ініціативи.

Особливу увагу необхідно звернути на правильність оформлення ДТП, оскільки навіть незначна помилка чи недолік можуть призвести до притягнення особи до відповідальності та/або відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. Так, наявні два способи оформлення результатів ДТП:

  1. Спільне складення водіями повідомлення про ДТП без участі органів Національної поліції («європротокол»);
  2. Оформлення документів про ДТП працівниками Національної поліції.

«Європротокол» складається при наявності одночасно таких умов:

  • відсутність травмованих (загиблих) людей;
  • наявність у всіх учасників договору про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
  • наявність згоди водіїв та відсутність різного тлумачення обставин ДТП;
  • відсутність у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Складений з дотриманням вимог нормативних актів «європротокол» у такому випадку дозволить уникнути значних втрат часу, які можуть мати місце при залученні працівників уповноважених державних органів.

Однак, на жаль, часто трапляються ситуації, коли учасниками згоди не досягнуто. У таких випадках працівники Національної поліції фіксують факт ДТП у наступних документах:

  • довідка про ДТП;
  • протокол.

Слід звернути увагу, щоб інформація у такому протоколі була викладена об’єктивно, а схема місця ДТП – чітко відображала місце розташування транспортних засобів. При оформленні таких документів учасникам ДТП необхідно ретельно ознайомлюватись з їх змістом та не допускати жодних перекручень чи неправильного трактування подій з боку працівників поліції. Невірно вказані дані на схемі можуть мати вирішальне значення для встановлення винного у інциденті. У випадку, якщо таке перекручення мало місце, необхідно зауважити про це у доповненні до протоколу.

Таким чином, вчинення всіх необхідних дій з боку учасників ДТП сприятиме, в тому числі, своєчасному здійсненню всіх виплат з боку страхових компаній.

Детально процедуру подання документів для отримання страхового відшкодування прописано у Законі України № 1961-IV (ст. 35). Зокрема, в силу закону, особа, яка має право на таке відшкодування, зобов’язана у 30-денний термін подати заяву до відповідної страхової компанії. При цьому, у вказаному документі повинно бути викладено зміст майнової вимоги заявника та інформація про взаєморозрахунки причетних до ДТП осіб, які вже проведено. До заяви слід долучити додатки (копію паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, правовстановлюючого документу на пошкоджене майно, відомості про банківські реквізити та іншу інформацію, яка може мати значення для справи). Страховик повинен прийняти вмотивоване рішення за такою заявою страхувальника на протязі 15 днів з моменту узгодження розміру страхового відшкодування при наявності всіх документів. Однак, в будь-якому випадку строк розгляду заяви про страхове відшкодування не повинен перевищувати 90 днів. Що стосується розміру страхової виплати, то він обмежується зазначеною у договорі страхування сумою, навіть при умові, коли розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму.

Варто звернути увагу на ту обставину, що перелік підстав для відмови у виплаті відшкодування, встановлений Законом України № 1961-IV, є вичерпним. Це вчинення водієм транспортного засобу умисного злочину або навмисних дій, що призвели до настання страхового випадку, невчасне подання заяви про страхове відшкодування та/або невиконання вимог законодавства, що призвело до унеможливлення встановлення всіх обставин пригоди.

Таким чином, правове регулювання захисту прав особи в результаті ДТП відзначається складністю, а тому оптимальним для захисту своїх законних інтересів буде залучення учасником пригоди фахівця у галузі права.

Так, при оформленні ДТП адвокатам слід не допускати жодних порушень законодавства з боку уповноважених державних органів при оформленні результатів ДТП, складенні схем, опитуванні учасників інциденту тощо. Ключовим моментом на даній стадії є недопущення складення протоколу, яким клієнт визнається винним у скоєнні адміністративного правопорушення. В подальшому, цей документ матиме преюдиційне значення та буде використовуватись протилежною стороною або страховиком з метою уникнення відповідальності. У випадку, якщо такий протокол все-таки складено, наполегливо рекомендується оскаржити його в суді та довести відсутність вини особи.

Судовий захист прав особи здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства, однак при формуванні лінії захисту необхідним є врахування специфіки розглядуваних правовідносин. Так, центральним моментом у даній категорії справ являється проведення різного роду експертиз. Трасологічне дослідження проводиться з метою встановлення обставин аварії та, серед інших, надає відповідь на питання щодо розташування транспортних засобів тощо. Автотехнічна експертиза покликана досліджувати ряд обставин ДТП, технічний стан автомобілів та надає оцінку діям учасників. Судово-медична експертиза, в першу чергу, визначає ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (при їх наявності), механізм виникнення травм та її зв'язок з транспортною пригодою.

З огляду на викладене, адвокату в таких справах слід ретельно вивчати матеріали справи та в залежності від конкретних обставин пропонувати свої питання на вирішення експерта. Наприклад, якщо у адвоката є підозри на технічні несправності автомобіля опонента, то він повинен клопотати про включення відповідного питання при проведенні дослідження. Окрему увагу необхідно приділяти визначенню експертом факту наявності/відсутності зв’язку між ДТП та заподіяною травмою. Кожен з таких моментів необхідно використовувати при формуванні лінії захисту клієнта.

Що стосується подання позовної заяви до суду з метою відшкодування збитків, заподіяних в результаті ДТП слід виходити з наступного. Цивільним процесуальним Кодексом України (надалі – ЦПК України) встановлені правила підсудності справ. В силу ст. 109 ЦПК України, позов пред’являється за місцезнаходженням відповідача. Разом з тим пп. 6, 8 ст. 110 ЦПК України встановлені винятки, згідно яких підсудність визначається на розсуд позивача, а позови можуть пред’являтись за місцем завдання шкоди або місцем виконання договорів, в т.ч. страхування.

Сторонами цивільних проваджень у справах про відшкодування збитків, як правило, виступають:

  • особи, причетні до ДТП;
  • страховики, з якими власниками транспортних засобів укладено договори страхування;
  • особи, з вини яких відбулась ДТП;
  • власники джерел підвищеної небезпеки.

Беручи до уваги значну кількість справ даної категорії, у судів відсутній єдиний підхід до їх вирішення. Разом з тим, при розгляді таких справ суди керуються положеннями Цивільного Кодексу України, Законами України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ, «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, а також вже згаданими Законом 1961-IV та Правилами дорожнього руху.

Важливе місце у правозастосуванні займає й судова практика. Так, положення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» широко використовуються судами всіх інстанцій при розгляді справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням законодавства про страхування.

Актуальною залишається і Постанова Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». В окремих категоріях справ застосуванню підлягають положення Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Для захисту прав осіб-учасників ДТП недопущення або мінімізації негативних наслідків для них необхідно постійно аналізувати норми чинного законодавства і судову практику розгляду спорів, що виникають із розглядуваних суспільних відносин, та використовувати всі механізми правового регулювання.

Автор консультації:  юрист LEXLIGA Law Firm Юрія Асадчева

6
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення