Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. (ВС КЦС № 370/463/21 від 06.12.2023 р.)

Фабула судового акту: Водій звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, де просив суд стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди 11 900,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн. Справа в тім, що проти нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, де звинувачено його у здійснені ДТП, але в подальшому постановою суду справу було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. Тому - перша сума - 11900,00 грн. стягувалась ним як витрати на правову допомогу, а друга - 2 млн. грн. - як моральна шкода за завдані відкриттям проти нього справи моральні страждання.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, які доводи водія не прийняли, бо: протокол, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, неправомірність дій патрульних поліцейських при складанні протоколу в справі про адміністративне правопорушення не встановлено, тому відсутні підстави для відшкодування державою Україна моральної шкоди, а щодо правової допомоги це не є шкодою - ВС КЦС зазначив:

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові ВС ОП КЦС від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, постанові ВС від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, а також в постановах ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17, від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 201/7848/21, та інших - вказано аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Отже, у цій справі:

Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок ВС ОП КЦС, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), та залишили поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Щодо витрат на правову допомогу, Суд застосував постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, де вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналізуйте судовий акт: Прохання водія скористатись правовою допомогою було проігнороване, отже постанова зі штрафом винесена неправомірно (ВС КАС справа № 640/16220/16-а від 26.05.2020 р.);

За відсутності клопотання іншої сторон, суд самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, з іншої сторони, внаслідок їх непропорційності, бо основні аргументи підготовленого відзиву на касаційну скаргу аналогічні висловленим у відзиві на апеляційну скаргу (ВС КГС, справа №345/136/18 від 19.01.2023 р.);

Вказівка в ордері, що правова допомога надається «у судах всіх інстанцій незалежно від спеціалізації», є достатнім підтвердженням повноважень адвоката надавати правову допомогу в будь-яких судах України, і не вимагає уточнення (ВС КЦС справа №756/334/21 від 13.04.2022 р.);

Зустріч із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву та не можуть бути віднесені до правової допомоги, а тому - не підлягають компенсації (ВС КЦС справа №756/8241/20 від 17.01.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 370/463/21

провадження № 61-10515св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойта Віталія Петровича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року, ухваленого у складі судді Мазки Н. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просив суд стягнути з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у рахунок відшкодування майнової шкоди 11 900,00 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. поліцейським Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції сержантом Старухіним Сергієм Володимировичем відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 143935, згідно з яким, він, керуючи транспортним засобом «Wolkswaden LT96», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Wielton», реєстраційний номер НОМЕР_3 , чим порушив вимоги пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року провадження у справі № 759/21674/20 про адміністративне правопорушення за складеним протоколом серії ДПР18 № 143935 від 24 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 04 січня 2021 року.

У зв`язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту від необґрунтованого звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення він був змушений звернутися до адвоката щодо захисту своїх порушених прав, на підставі чого 15 грудня 2020 року ним було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 56 з адвокатом Старовойтом В. П., повноваження якого підтверджуються ордером серії АІ № 1075212 від 17 грудня 2020 року.

Відповідно до додатку № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 15 грудня 2020 року сторони обумовили ставки, порядок та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом по захисту клієнта у Святошинському районному суді міста Києва у справі № 759/21674/20.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2020 року загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала 11 900,00 грн, сплату якої підтверджує квитанція до прибуткового касового ордеру від 23 грудня 2020 року № 94.

ОСОБА_1 зазначав, що він переніс моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи у зв`язку з побоюванням громадського осуду, страхом втрати робочого місця, страхом позбавлення можливості користуватися спеціальним правом керування транспортним засобом, необхідністю нести витрати на правничу допомогу, оскільки він був вимушений звертатися до адвоката та суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і тим самим відстояти свою честь та гідність.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальність «Віста» (далі - ТОВ «Віста») від 11 лютого 2020 року № 7-К його прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «Віста». Незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, наслідком якого могло бути позбавлення його права керування транспортним засобом, призвело б до втрати роботи, про що він був попереджений керівником підприємства. Внаслідок чого його родина залишилась би без засобів до існування, так як він є єдиним годувальником у сім`ї.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у рахунок відшкодування майнової шкоди 11 900,00 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що складання патрульними поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення, в якому фіксується подія, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КУпАП, вказаний протокол є доказом відповідно до вимог статті 251 КУпАП. Неправомірність дій патрульних поліцейських при складанні протоколу в справі про адміністративне правопорушення не встановлено, тому відсутні визначені статтями 1173 1174 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстави для відшкодування державою Україна моральної шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції.

Крім того, кошти у розмірі 11 900,00 грн, які позивач просить стягнути з держави Україна як майнову шкоду, це понесені ним витрати на адвоката за надання правничої допомоги, а не шкода, спричинена внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, тому вони не підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойт В. П. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при відмові у стягненні майнової шкоди не врахували пункт 10 положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, згідно з яким роз`яснено, що відповідно до пункту 4 статті 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих витрат відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанцій.

Також, судами попередніх інстанцій не було враховано того, що статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)». Компенсація моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Підставами касаційного оскарження рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 227/4691/21 (провадження № 61-3733св23), а також заявник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2023 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому провис суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, у зв`язку із правильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу ТОВ «Віста» від 11 лютого 2020 року № 7-К ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Віста» на посаду водія автотранспортних засобів з 12 лютого 2020 року з випробувальним терміном 3 місяці.

24 листопада 2020 року поліцейським роти № 5 батальйону № 4 полку № 1 Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Старухіним С. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 143935 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 24 листопада 2020 року о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом в м. Києві на вул. Сім`ї Сосніних, 7, при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом. Під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Зазначений протокол разом з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення передано на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/21674/20).

У зв`язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту інтересів ОСОБА_1 під час розгляду в Святошинському районному суді міста Києва справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до адвоката.

15 грудня 2020 року ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 56 з адвокатом Старовойтом В. П., повноваження якого підтверджуються ордером серії АІ № 1075212 від 17 грудня 2020 року.

Відповідно до додатку № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги сторони обумовили ставки, порядок та строки виплати гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу адвокатом по захисту клієнта у Святошинському районному суді міста Києва у справі № 759/21674/20.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2020 року загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала 11 900,00 грн.

На виконання умов договору ОСОБА_1 згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 23 грудня 2020 року № 94 сплатив адвокату вартість наданих ним послуг по захисту його інтересів в справі про адміністративне правопорушення у Святошинському районному суді міста Києва в розмірі 11 900,00 грн.

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойт В. П. звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПП18 № 143935 від 24 листопада 2020 року.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі № 759/21674/20 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойта В. П. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 173 185 КУпАП, є помилковими.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 201/7848/21 (провадження № 61-5118св22), та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі № 759/21674/20 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, з вказаного вбачається, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Однак, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), та залишили поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Верховний Суд зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12 46 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції наведеного не врахував та не встановив фактичних обставини, які мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На стадії касаційного перегляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойта Віталія Петровича задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець