Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 591/1001/17

провадження № 61-39927св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Сумський прикордонний загін Державної прикордонної служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - ГУ ДКСУ у Сумській області), Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - Сумського прикордонного загону ДПС України) та просив: стягнути з держави України в особі ГУ ДКСУ у Сумській області та ДКСУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на його користь 2 000 грн у відшкодування майнової шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з Сумського прикордонного загону ДПС України на його користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначав, що на підставі складеного працівниками прикордонної служби протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Проте 05 жовтня 2016 року Апеляційним судом Сумської області за його апеляційною скаргою вказана постанова суду першої інстанції була скасована, провадження у справі закрито за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Таким чином, його було незаконно затримано та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статті 23, частини 2 статті 1167, статті 1173 та частини 1 , 6 статті 1176 ЦК України дії працівників прикордонного загону як органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, мають бути визнані незаконними, у зв'язку з чим він має право на відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що службова особа Сумського прикордонного загону, яка склала протокол про адміністративне правопорушення щодо відповідача, не є службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Позивач не довів, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення його було затримано, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу не набрала законної сили, оскільки була скасована Апеляційним судом Сумської області.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки він не довів, що настали обставини, передбачені статтею 1176 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", які дають підстави для стягнення на його користь як майнової, так і моральної шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року і постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Оскаржені рішення ухвалені за неповно з'ясованих обставин справи. Суди не врахували, що орган державної прикордонної служби застосував щодо позивача адміністративне затримання, що підтверджується текстом протоколу про адміністративне правопорушення та показаннями свідка.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що працівники прикордонної служби під час виконання своїх професійних обов'язків не затримували позивача, а лише запросили його до місця дислокації загону для з'ясування обставин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.

20 вересня 2018 року справа № 591/1001/17 надійшла до Верховного Суду.

Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління ДПС України та заступник керівника Сумської місцевої прокуратури, який вступив у справу для представництва інтересів держави в особі ГУ ДКСУ у Сумській області, Сумського прикордонного загону ДПС України, направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 вересня 2016 року капітаном Сумського прикордонного загону ДПС України Марцонь Б. В. складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 204-1 КУпАП, відповідно до якого 11 вересня 2016 року о 8:45 год в напрямку с. Грабовське Краснопільсього району Сумської області на відстані 5 м від Державного кордону України прикордонним нарядом було виявлено громадянина України ОСОБА_1, який спільно з громадянином України ОСОБА_3 намагався здійснити незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та перемістити чотири голови великої рогатої худоби на територію Російської Федерації, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 204-1 КУпАП.

Постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 5 100 грн.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року постанова Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року скасована, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173, 1174, 1175, 1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про ~organization7~", основними функціями ~organization8~ є, зокрема, ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність здійснюється, в тому числі, оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність", виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування шкоди є, зокрема, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є необґрунтованими.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Відповідно до частин 4 , 5 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М.

Ю. Тітов