Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 201/7848/21

провадження № 61-5118св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департамент патрульної поліції, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Негольшова Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2022 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні своїх повноважень.

Позов мотивувала тим, що 22 березня 2021 року інспектор Управління патрульної поліції (далі - УПП) в Дніпропетровській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 склав стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274, за яким вона, нібито, 13 лютого 2021 року о 17 год. 51 хв., керуючи в м. Дніпро в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська автомобілем «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила вимоги пункту 12.3. Правил дорожнього руху і здійснила зіткнення із автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Зазначила, що під час складання зазначеного протоколу надала пояснення про те, що Правил дорожнього руху не порушувала та зі змістом зазначеного протоколу не згодна.

Послалася на те, що постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року), справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрив за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Вважає, що у зв`язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності через складання протоколу вона має право на захист її порушених прав, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями.

На думку позивача, склад цивільного правопорушення, вчиненого проти позивача службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень, включає: протиправне рішення інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо притягнення її (за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення) до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв`язку зі складанням стосовно неї 22 березня 2021 року протоколу про адміністративне правопорушення; протиправну дію інспектора щодо опитування позивача 22 березня 2021 року, за яким її протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП із порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист) та конвенційного права на заборону катування; матеріальну шкоду, завдану внаслідок зазначених протиправних діянь інспектора, вчинених ним 22 березня 2021 року у зв`язку із протиправним притягненням позивача до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП; моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок зазначених протиправних діянь; причинний зв`язок між протиправними діяннями інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 та завданою майновою та моральною шкодою - саме у зв`язку із протиправним притягненням позивача до адміністративної відповідальності.

Зазначила, що вимушено приймала особисту участь у п`яти судових засіданнях в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська та в Дніпровському апеляційному суді з метою доведення відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, отримувала професійну правову допомогу, несла додаткові неминучі витрати у зв`язку із необхідністю збору доказів її невинуватості та сплати комісійних платежів банку, неодноразово відривалася від своїх звичайних занять, тривалий час відчувала душевні страждання та негативну емоційну пригніченість через протиправне притягнення до адміністративної відповідальності та порушення її конвенційних прав у зв`язку із незаконними діяннями службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Послалася на те, що витратила 189 267,95 грн на висновок експертного дослідження і гонорар адвоката.

Вважає, що моральна шкода полягає у тривалих глибоких душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, фрустрації та у приниженні честі та гідності, яких позивач зазнала у зв`язку із протиправним притягненням її до адміністративної відповідальності.

На думку позивача, грошове відшкодування у 600 000,00 грн буде адекватним відшкодуванням моральної шкоди.

Дійшла висновку, що з метою примусити її діяти всупереч її волі та протиправно спонукати до визнання вини у ДТП, лейтенант поліції ОСОБА_2 навмисно піддав позивача незаконному інтенсивному психологічному тиску та поводженню, що принизило її гідність, викликало у неї відчуття страху, тривоги та неповноцінності.

Демонстративне ставлення до неї як особи, що, начебто, скоїла ДТП та намагається уникнути відповідальності тощо, що призвело до її приниження, залякування, зменшення здатності до морального супротиву та завдало таких негативних емоційних переживань та тривалого руйнівного стресу, що обумовило необхідність виклику до підрозділу поліції швидкої допомоги для надання невідкладної медичної допомоги.

Зазначила, що під час збору доказів інспектор поліції відмовився приймати від неї докази щодо дійсних обставин ДТП для долучення до адміністративних матеріалів докази, які виправдовували позивача, що є порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист), вчинене цією службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень.

Також інспектор поліції відмовився викладати у її письмових поясненнях обставини ДТП у її версії, що обумовило необхідність власноручного викладання письмових пояснень щодо обставин ДТП, що є також свідченням порушення конвенційного права на справедливий суд (права на захист).

Просила:

1. Стягнути з Держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на її користь 189 267,95 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (через складання 22 березня 2021 року інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №131274).

2. Стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з (Єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) 600 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, що супроводжувалось порушенням конвенційних прав на справедливий суд та заборону катувань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 31 січня 2022 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у позові відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не довела незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого статтею 124 КУпАП, до неї посадова особа УПП в Дніпропетровській області ДПП не застосовувала, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки, відповідно до статей 283 284 КУпАП, це здійснюється лише судом.

Зазначив, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.

Дійшов висновку, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 17 травня 2022 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Негольшова С. М. залишив без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки, з огляду на статті 283 284 КУпАП, це здійснюється лише судом.

Зазначив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачці моральної шкоди.

Погодився із тим, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 «Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції» передбачені функції та повноваження міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, зокрема до яких не належить нагляд та контроль за органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Негольшов С. М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Негольшов С. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначив неврахування судом висновків щодо:

застосування частини другої статті 1166 ЦК України, частини четвертої статті 10, частини третьої статті 12, частини першої статті 13, частин першої та другої статті 263 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16, від 10 лютого 2012 року у справі № 761/24143/19, від 17 березня 2021 року у справі № 751/2946/18;

застосування пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пункту 3 частини другої статті 1167, частини першої статті 1174 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17;

застосування статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16-а, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19;

зазначив про не дослідження доказів у справі.

Касаційну скаргу мотивував тим, що позивач довела фактичні обставини незаконного притягнення до адміністративної відповідальності службовою особою органу державної влади при здійсненні своїх повноважень і завдання матеріальної та моральної шкоди.

Вважає, що відповідачі наведені позивачем доводи не спростували.

Зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності сторін і норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: не дослідили докази, не оцінили відсутність наданих відповідачами доказів на спростування наведених позивачем обставин, не з`ясували обставини завдання позивачу заявлених до стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Під час розгляду справи суди порушили конвенційні права позивача на справедливий суд, на захист власності та на ефективний засіб юридичного захисту у суді.

У липні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якомуПівденно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У серпні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ДПП просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 22 березня 2021 року інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274 від 22 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 .

За змістом протоколу, 13 лютого 2021 року о 17:51 годин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_3 , в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська у м. Дніпрі, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки і безпечного об`їзду перешкоди, яку могла об`єктивно виявити, через що скоїла зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду.

У ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, внаслідок чого водію ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода і тілесні ушкодження.

Постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою від 22 червня 2021 року Дніпровський апеляційний суд постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року залишив без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу слід задовольнити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

Мотивував тим, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачці моральної шкоди.

Верховний Суд з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не погодився.

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пункту 3 частини другої статті 1167, частини першої статті 1174 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, на яку посилався заявник як на приклад неоднакового застосування норм права, дійшов висновку про те, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, не урахували, що дії працівників УПП м. Харкова щодо затримання позивача та складання відносно позивача протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність у діях працівників УПП м. Харкова при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 173 185 КУпАП винних дій, є помилковими.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 31 серпня 2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22).

У справі, що переглядається, суди встановили, що постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року), справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрив за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Частина перша статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень цих норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема, незаконне притягнення її до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у разі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та дійшли помилкового висновку про те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду без належного встановлення фактичних обставин справи.

Пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Закриття судом справи про адміністративне правопорушення за відсутністю його складу свідчить про те, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності незаконно, у зв`язку з чим відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини.

Місцевий суд належним чином не встановив фактичних обставини, які мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи.

Отже у справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 1167 1174 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та дійшли передчасного висновку про відмову у позові.

За таких обставин доводи касаційною скарги є обґрунтованими.

При визначенні державного органу, який може представляти державу у цьому спорі Верховний Суд звертає увагу на підпункт 4 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, яким визначено, що основними завданнями Мін`юсту є забезпечення самопредставництва Мін`юсту як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через територіальні органи Мін`юсту; здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб`єктів та України.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункти 25-28), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.6)).

Таким чином, висновки судів про те, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Негольшова Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук