Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 569/1799/16-ц

провадження № 61-19000сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (судді-доповідача)

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Григоренка М. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визначення розміру моральної шкоди.

Заяву мотивовано тим, що 21 червня 2015 року прокуратурою м. Рівне складено відносно нього протокол про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП. Постановою Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року його було визнано винним у вчиненні цього адміністративного порушення та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Постановою апеляційного суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку

із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Посилався на те, що строк його перебування під судом становив 2 місяці,

а незаконне притягнення до адміністративної відповідальності порушило його звичайний режим життя, зумовило емоційну пригніченість, в тому числі у зв'язку із поширенням відповідної інформації в пресі. Зазначене завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 58 960 грн, а тому просив

на підставі статей 1, 3 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) визначити розмір спричиненої моральної шкоди у вказаному вище розмірі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Ковальова І. М. від 07 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 розмір моральної шкоди, яка заподіяна йому за час перебування під слідством та судом з 21 червня по 21 серпня 2015 року у сумі 2 496,90 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 496,90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник перебував

під слідством та судом протягом 2 місяців, відносно нього було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 вересня

2016 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що право

на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР має лише особа, щодо якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і справу відносно якої закрито. Крім того, заявник обґрунтовував свої вимоги тим, що йому завдано моральної шкоди внаслідок поширення прокурором у мережі інтернет інформації про складення відносно нього протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, однак такої підстави для відшкодування шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що завдання моральної шкоди мало місце внаслідок незаконного притягнення заявника до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що він

не пред'являв заяви про відшкодування моральної шкоди у зв'язку

із поширенням у ЗМІ інформації щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, посиланням на поширення такої інформації у ЗМІ він лише обґрунтовував розмір моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі його апеляційної скарги, оскільки він оскаржував судове рішення лише в частині розміру моральної шкоди, тоді як суд апеляційної інстанції повністю відмовив у задоволенні заяви, зазначивши про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою цього ж суду від 08 листопада

2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України та статтею 1 Закону № 266/94-ВР.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону № 266/94-ВР, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України) (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року

у справі № 6-440цс16).

Виходячи із наведеного, тлумачення вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди на підставі частини 1 статті 1176 ЦК України і Закону № 266/94-ВР здійснюється лише у разі закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку

з незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Одночасно з цим, питання відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності із застосуванням такого адміністративного стягнення

як штраф, вирішується на загальних підставах відповідно до статті 1174 ЦК України у порядку цивільно-правового спору шляхом подання позовної заяви, а не на підставі частини 1 статті 1176 ЦК України

та Закону № 266/94-ВР.

При цьому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які довести повинен позивач.

Тобто, дії, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично посилається на незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу.

Заявник мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення як у суді першої так і апеляційної інстанцій. У результаті розгляду його апеляційної скарги прийнято постанову, якою провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 257 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Ніякі заходи примусу зі сторони держави до особи не застосовувалися. Витрати на погашення штрафу, накладеного судом першої інстанції, заявник не поніс, оскільки судове рішення про накладення на нього вказаного адміністративного стягнення не набуло законної сили.

При цьому конструкція частини 1 статті 1176 ЦК України та Положення свідчить про те, що відшкодування шкоди на підставі зазначеної статті

та Закону № 266/94-ВР може мати місце лише у разі незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а тому посилання заявника на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаних норм законодавства колегія суддів вважає необґрунтованими.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Дніпропетровської області, Центрально-міський районний суд м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за аналогічних фактичних обставин справи дійшла протилежного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої

статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону № 266/94-ВР (справа № 212/6729/16-ц, провадження № 61-32897св18).

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень частини 1 статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону № 266/94-ВР між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 червня 2015 року прокуратурою м. Рівне відносно ОСОБА_1, який обіймав посаду першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення за частиною 1 статті 172-7 КУпАП (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).

Постановою Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного порушення, притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня

2015 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 257 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173, 1174, 1175, 1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Статтями 2,4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За викладених обставин колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення відшкодування дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону № 266/94-ВР і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Щодо доводів касаційної скарги по суті

У силу положень частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Строк перебування заявника під слідством та судом становить

2 місяці - з 21 червня 2015 року по 21 серпня 2015 року.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось 2 місяці, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав.

Посилання апеляційного суду на те, що нормами Закону № 266/94-ВР не передбачено відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, з підстав поширення інформації щодо притягнення особи до відповідальності у засобах масової інформації,

не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, скасування самого протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто

до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Висновки щодо застосування норм права

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 07 вересня 2016року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

В. М. Сімоненко

М. Є. Червинська