ВС/КЦС: Позовна давність у спорах пов’язаних із відшкодуванням шкоди завданої злочином починається з дати повідомлення про підозру (ВС/КЦС у справі № 452/435/17 від 02.09.2020)

28.12.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/КЦС: Позовна давність у спорах пов’язаних із відшкодуванням шкоди завданої злочином починається з дати повідомлення про підозру (ВС/КЦС у справі № 452/435/17 від 02.09.2020) - 0_14078700_1609136182_5fe9783622650.jpg

Фабула судового акту: До уваги пропонується досить цікаве судове рішення у якому Касаційний цивільний суд висловився про те з якої ж дати починається перебіг позовної давності у справах про відшкодування шкоди завданої злочином.

Дійсно проблема застосування позовної давності у таких спорах у зв’язку із пропуском відповідного спору існує адже думки щодо вирішення вказаної проблеми дещо різняться – окремі фахівці вважають, що це строк починає свій перебіг с дати постановлення вироку, інші – що з часу набрання цим вироком законної сили. Але ж у даному випадку Касаційний цивільний суд вирішив проблему зовсім інакше.

У даній справі особу було засуджено за шахрайство.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Апеляційний суд із таким рішенням в цілому погодився. Важливим є те, що на думку судів строк позовної давності розпочав свій перебіг з часу набрання обвинувальним вироком суду першої інстанції, що був переглянутий апеляційним судом та в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину не скасований.

На вказані судові рішення відповідачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що судами неправильно не застосовано до спірних правовідносин (щодо стягнення майнової шкоди завданої злочином) строк позовної давності. У даному випадку строк позовної давності почав свій перебіг з дня вчинення злочину, а не з дня набрання чинності вироку суду.

Суд касаційної інстанції скаргу задовольнив, але ж не погодився із доводами про початок перебігу строку позовної давності та висловив наступну позицію.

Нормами з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ч. 1 ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За нормами ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Отже, виходячи із змісту вказаної статті початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Аналізуйте судовий акт: Звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою (ВП ВС у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.)

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність НЕ застосовується (ВС/КЦС у справі № 686/16196/15-ц від 08.07.2020)

Обізнаність про порушення права презюмується, неможливість довідатись про таке порушення слід довести (ВС/КЦС № 200/19766/16-ц від 15.01.2020)

Позовна давність у спорах про стягнення збитків, спричинених злочином розпочинається з моменту виявлення таких збитків, а не встановлення вини судовим рішенням (ВС/КЦС № 132/2083/16-ц від 28.03.2018)

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 452/435/17

провадження № 61-43139св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року у складі судді Кунцік О. С. та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

18 червня 2012 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 про відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та моральної шкоди в порядку статті 128 КПК України.

У обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені в позовній заяві та просив стягнути з ОСОБА_2 в його користь матеріальну шкоду в сумі 45 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 375 647,50 грн та 100 000,00 грн моральної шкоди.

13 березня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги посилаючись на те, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про купівлю-продаж квартири по АДРЕСА_1 , що мала відбутися у нотаріальному порядку 06 грудня 2007 року, під час якої ОСОБА_1 повинен був заплатити продавцю гроші, але з поважної причини не зміг прибути до нотаріуса і цього ж дня о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку в місті Самборі передав їй, ОСОБА_2 на зберігання гроші в сумі 45 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу валюти, встановленої НБУ станом на 06 грудня 2007 року, становить 227 250,00 грн, приготовлені ним для купівлі квартири, які вона, не маючи наміру повернути їх ОСОБА_1 , зловживаючи його довірою, привласнила та цього ж дня приблизно о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку, що знаходиться в місті Самборі по вулиці Валовій, зловживаючи довірою, привласнила та цього ж дня витратила на купівлю вказаної квартири на своє ім`я, чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду в особливо великому розмірі.

Не зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, її вина у незаконному заволодінні шляхом зловживання довірою грішми ОСОБА_1 в сумі 45 000,00 доларів США підтверджується встановленими та перевіреними під час судового розгляду доказами.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 195 240,50 грн, завданої злочином матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 03 травня 2017 року, становить 45 000,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн моральної шкоди завданої злочином.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди, яка встановлена вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, який в частині визнання ОСОБА_2 винною за частиною четвертою статті 190 КК України залишений без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди змінено, зменшено розмір стягненої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди заподіяної злочином з 100 000,00 грн до 5 000,00 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із обсягу, характеру та тривалості заподіяних моральних страждань позивача.

Щодо стягнення матеріальної шкоди завданої злочином, то апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині, зазначивши, що у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг 31 січня 2017 року, а саме з часу набрання обвинувальним вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, що був переглянутий апеляційним судом та в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину не скасований, - законної сили.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 серпня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 195 240,50 грн матеріальної шкоди завданої злочином, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно не застосовано до спірних правовідносин (щодо стягнення майнової шкоди завданої злочином) строк позовної давності. У даному випадку строк позовної давності почав свій перебіг з дня вчинення злочину, а саме з 06 грудня 2007 року, а не з дня набрання чинності вироку суду.

Доводи інших учасників справи

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Відзив мотивовано тим, що за відсутності обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 , яким і було встановлено її вину у заподіянні шкоди, позивач був позбавлений можливості звертатися до суду за захистом своїх прав, оскільки відсутня була б правова підстава позову.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року відмовлено.

22 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-43139св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 195 240,50 грн майнової шкоди завданої злочином.

Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд.

Виключено з резолютивної частини вироку покладений на ОСОБА_2 обов`язок, а саме: без дозволу органу слідства та суду не змінювати свого постійного місця проживання.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно правил частини четвертої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вказане правило кореспондується з частиною шостою статті 82 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня2017 року).

Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, яке частково залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про купівлю-продаж квартири по АДРЕСА_1 , що мала відбутися у нотаріальному порядку 06 грудня 2007 року, під час якої ОСОБА_1 повинен був заплатити продавцю гроші, але з поважної причини не зміг прибути до нотаріуса і цього ж дня о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку в місті Самборі передав їй, ОСОБА_2 , на зберігання гроші в сумі 45 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу валюти, встановленої НБУ станом на 06 грудня 2007 року, становить 227 250,00 грн, приготовлені ним для купівлі квартири, які вона, не маючи наміру повернути їх ОСОБА_1 , зловживаючи його довірою, привласнила та цього ж дня приблизно о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку, що знаходиться в місті Самборі по вулиці Валовій, зловживаючи довірою, привласнила та цього ж дня витратила на купівлю вказаної квартири на своє ім`я, чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду в особливо великому розмірі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 45 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 1 210 888,40 грн матеріальних збитків завданих злочином.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представником ОСОБА_2 - Кузняк І. С. в судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 195 241,50 грн, що станом на 03 травня 2017 року (день ухвалення судового рішення) становить 45 000,00 доларів США, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди, яка встановлена вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, який в частині визнання ОСОБА_2 винною за частиною четвертою статті 190 КК України залишений без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року. Апеляційний суд вказав, що у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг 31 січня 2017 року, а саме з часу набрання обвинувальним вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, що був переглянутий апеляційним судом та в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину не скасований, - законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного судів в оскаржуваних частинах відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

ОСОБА_1 у зв`язку із протиправним заволодінням його коштами, у 2010 році звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, за результатом якої вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та призначення їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі залишено без змін.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченогоабо до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

У межах вказаної кримінальної справи, 18 червня 2012 року, ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 45 000,00 доларів США.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд.

З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався із з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що цивільний позов, згідно ухвали апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року, було направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у лютому 2017 року після визнання ОСОБА_2 винною у кримінальному провадженні, строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди не пропущено, тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачкою не пропущено строк позовної давності звернення до суду із цим позовом є правильним.

Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така у відношенні якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України).

У цій справі спір стосувався деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов`язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді чи за незаконне засудження, де вина не є обов`язком доведення для позивача.

Отже, національне законодавство доволі чітко врегульовує питання позовної давності у спірних правовідносинах.

Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 369/1850/18 (провадження № 61-18948св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди завданої злочином - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих злочином майнових збитків залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

4272
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
0