Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №718/1474/18

Ухвала

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 718/1474/18

провадження № 61-2144ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на постанову Чернівецького апеляційного суду від

19 грудня 2018 року в справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнано протиправним та скасовано наказ відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області від 13 березня 2017 року № 3-к, зобов'язано

ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з

15 березня 2017 року на посаді рівнозначній, яку він обіймав до звільнення, а саме на посаді головного спеціаліста-бухгалтера. Стягнуто з

ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2017 року по 13 липня 2017 року в розмірі 26 730,00 грн за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області від 9 лютого 2018 року № 42-к ОСОБА_1 поновлено на роботі з 15 березня 2017 року на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області.

14 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав 6 600,00 грн вихідної допомоги у зв'язку із звільненням.

Крім того, Кіцманським центром зайнятості за період, охоплений періодом вимушеного прогулу (15 березня2017 року по 13 липня 201 року), відповідач отримав виплати по безробіттю на загальну суму 14 047,12 грн.

Водночас ОСОБА_1 виплачено 6 682,50 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць), а згідно повідомлення Державної казначейської служби про безспірне списання коштів від 26 січня 2018 року на користь відповідача стягнуто 20 047,50 грн, що загалом становить 26 730,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 отримав вихідну допомогу та допомогу по безробіттю за період з 15 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року, що загалом складає 20 647,12 грн, будучи поновленим на роботі з 15 березня 2017 року, безпідставно, ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області просило зобов'язати ОСОБА_1 повернути сплачені йому кошти у розмірі 20 647,12 грн.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року позовні вимоги ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області зайво сплачені кошти в розмірі 20 647,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом ОСОБА_2, задоволено.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про повернення коштів відмовлено.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь

ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18 січня 2019 року до Верховного Суду звернулося Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Предметом позову у справі № 718/1474/18 є повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 20 647,12 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, постанову Чернівецького апеляційного суду від

19 грудня 2018 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року в справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило