Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2021 року у справі №766/7877/20

Ухвала

27 липня 2021 року

м. Київ

справа № 766/7877/20

провадження № 61-11592ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивований тим, що згідно з судовим наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 серпня 2017 року і до повноліття дитини. В 2017 році позивач створив нову сім'ю, в якій ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4, яка разом з теперішньою дружиною ОСОБА_5 перебувають на його утриманні, тобто з часу ухвалення судового рішення від 26 вересня 2017 року про стягнення аліментів його матеріальний стан змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до положень статті 192 Сімейного кодексу України. Крім того, позивач вказав, що є учасником бойових дій та за час перебування в зоні АТО стан його здоров'я значно погіршився, у зв'язку з чим він потребує періодичного лікування.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд зменшити розмір присуджених до сплати на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено. Ухвалено змінити розмір аліментів, визначений відповідно до судового наказу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини заробітку (доходу) платника до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після видачі судового наказу про стягнення аліментів, сімейний та матеріальний стан позивача, як платника аліментів, змінився через народження у нього ще однієї дитини, яка разом з дружиною ОСОБА_5 перебувають на його утриманні.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не суттєві та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

З урахуванням пункту 6 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у цій справі становить 22 392,00 грн (1 866,00 х 12), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00
грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною 2 статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик