Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №757/6114/19

Ухвала

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/6114/19-ц

провадження № 61-6678ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Печерського районного суду

м. Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від

11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. В день звільнення йому було видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 6 624,71
грн з 16 березня 2017 року по 13 квітня 2017 року. На підставі вищевказаного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 6 624,71 грн, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 11 днів у розмірі 2 601,39 грн, що разом складає 9 226,10
грн. ; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку 119 169,60 грн та компенсації втрати частини грошових доходів 2 536,94 грн у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого

2001 року №159.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 6 624,71 грн. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки у розмірі 2 601,39 грн. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період затримки 407 робочих днів (з 14 квітня 2017 року по 30 листопада 2018 року) у розмірі 119 169,60 грн. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2 536,94 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" - залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року - залишено без змін.

07 квітня 2020 року АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", засобами поштового зв'язку, направило на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить

2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 140 158,78 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в)пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Разом із тим, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. При цьому судова практика у цій категорії справ є незмінною (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 332/922/17 (провадження № 61-27965св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 335/4431/17 (провадження № 61-2725св18), від 04 листопада 2019 року у справі № 332/634/17 (провадження № 61-17613св18)).

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року,

§ 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська