Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2020 року у справі №332/275/20

Ухвала

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 332/275/20

провадження № 61-7929ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до директора Департаменту митної політики Міністерства фінансів України Москаленка Олександра Петровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до суду з указаним позовом.

Заводський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 17 лютого 2020 року позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було викласти зміст позовних вимог як спосіб захисту прав або інтересів, який позивач просив суд визначити у рішенні, і роз'яснив, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто.

Заводський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 05 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2020 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" повернув заявнику.

14 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла засобами електронного поштового зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій є помилковими, оскільки позивач сформулював позовні вимоги наступним чином: на підставі статті 56 Конституції України відшкодувати за рахунок держави 74 444
грн немайнової шкоди. По іншому позовні вимоги сформулювати неможливо. Вважає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки позивач вже півроку не може звернутися до суду, кожний раз місцевий суд знаходить підстави для відмови, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки для позивача відсутній інший шлях відшкодувати шкоду, спричинену невиконанням службовими особами держави своїх функцій.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Пунктом 4 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно з частиною 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частиною 1 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд першої інстанції встановивши, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" не відповідала вимогам статті 175 ЦПК України, в позовній заяві не було зазначено спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без руху.

Між тим, замість усунення визначених судом недоліків, позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій фактично роз'яснює суду своє право на подання позову до держави Україна відповідно до статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Судами встановлено, що в позовній заяві міститься лише виклад обставин, та, між іншим, в середині мотивувальної частини посилання на предмет позову - відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 74 444 грн, завданої штучним усуненням від розгляду звернення. Однак, прохальної частини позов не містить, тобто спрямованих до відповідача конкретних вимог та обраний спосіб захисту, в якій суд має захистити його порушені права або інтереси.

Відсутність цього обов'язкового розділу позовної заяви позбавляє суд можливості визначитися із конкретними вимогами позивача та обраним способом захисту, відтак не дозволяє визначити правильність обраної юрисдикційної підсудності, наявність або відсутність пільг щодо сплати судового збору, а також позбавляє можливості суд визначитись, чи маються на розгляді тотожні справи між тими самим сторонами з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки вказаний позивач подає до судів чисельні позовні заяви з аналогічними обставинами в різних варіантах та редакціях.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України у разі, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частиною 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у відповідності з вимогами закону, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" неподаною та повернення її заявнику.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Аргументи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки оскаржувані ухвала Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2020 року є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 1 частини 2 та частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до директора Департаменту митної політики Міністерства фінансів України Москаленка Олександра Петровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко