Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.07.2021 року у справі №136/1074/19

Ухвала

27 липня 2021 року

м. Київ

справа № 136/1074/19

провадження № 61-11834ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Липовецької міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року керівник Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Липовецької міської ради Вінницької області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 473
696,66 грн.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року позов керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Липовецької міської ради Вінницької області, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Липовецької міської ради Вінницької області безпідставно збережені грошові кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності із земель промисловості, площею 3,6035 га, кадастровий номер 0522210100:01:001:2439, яка розташована на території Липовецької міської ради по АДРЕСА_1, у сумі 473 696,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 7 105,45 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щавінського К. С., задоволено частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Липовецької міської ради Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Липовецької міської ради Вінницької області безпідставно збережені грошові кошти за період з 06 жовтня 2016 року по 14 вересня 2017 року у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності із земель промисловості, площею 3,6035 га, кадастровий номер undefined, яка розташована на території Липовецької міської ради по АДРЕСА_1, у сумі 310 257,75 грн.

У решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 977,00 грн.

У задоволенні вимог апеляційної скарги щодо стягнення витрат за надання правової допомоги відмовлено.

У липні 2021 року Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору в цій справі є вимога майнового характеру - стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 473 696,66 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн? 250=567 500 грн).

Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Крім того, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, ця справа не входить до переліку тих справ, які підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, заявник не обґрунтував виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Липовецької міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштіввідмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець