Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №363/1257/18

Ухвала

Іменем України

25 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 363/1257/18

провадження № 61-2917ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянувши касаційну скаргу представникаОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дорогань Вікторії Іванівни про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - стягувач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ",

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Вишгородське ВДВС ГТУЮ у Київській області) Дорогань В. І., в якій просив поновити строк для подання скарги як пропущений з поважних причин та скасувати постанову головного державного виконавця Вишгородського ВДВС ГТУЮ у Київській області від 30 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 555019536 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-69/2012, виданого 25 липня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області, повернути виконавчий лист стягувачу.

Скарга ОСОБА_4 обґрунтована тим, що 30 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 555019536 на підставі виконавчого листа № 2-69/2012, виданого 25 липня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" грошових коштів у розмірі 3 759 грн. Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження не звернув увагу на пропуск стягувачем трирічного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, передбаченого частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", та всупереч Закону не повернув виконавчий документ стягувачу. Про постанову державного виконавця він дізнався лише 30 березня 2018 року, дана постанова йому рекомендованим листом не направлялася і він її не отримував.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2017 року була прийнята головним державним виконавцем Дорогань В. І. відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та в межах повноважень державного виконавця, прав заявника порушено не було. Строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-69/2012, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2012 року, не пропущено, оскільки мало місце переривання цього строку.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

04 лютого 2019 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на річний строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-69/2012, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2012 року, про що зазначено у самому листі. Дана обставина підтверджується також тим, що виконавчий лист був повернутий стягувачу 30 червня 2016 року, коли діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, який також передбачав річний строк пред'явлення до виконання, а відтак пред'явивши виконавчий лист до виконання лише 19 вересня 2017 року, стягувач пропустив указаний строк.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту частини 1 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання та повернення такого листа стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені протягом року, якщо інше не передбачено законом. У разі повернення виконавчого документа стягувану у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пред'являються до виконання у строки, встановлені Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з частинами 4 , 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судами встановлено, що 25 липня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2-69/2012 про стягнення із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" грошових коштів у розмірі 3 759 грн.

Виконавчий лист у встановлений строк був пред'явлений Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" до виконання, проте повернутий стягувачу 30 червня 2016 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

19 вересня 2017 року стягувач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" повторно подало виконавчий лист до виконання, у зв'язку з чим постановою головного державного виконавця Вишгородського ВДВС ГТУЮ у Київській області Дорогань В. І. від 30 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 555019536.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відкриваючи провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-69/2012, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом розгляду апеляційного суду та їм дана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії")

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дорогань Вікторії Іванівни про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - стягувач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ".

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов