Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2021 року у справі №638/8070/20

Ухвала

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 638/8070/20

провадження № 61-11742ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Позов мотивований тим, що відповідач є власником житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1. Між КП "Жилкомсервіс" як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідачем як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети "Слобода" від 28 листопада 2006 року № 95/1 зі змінами, внесеними у 2007 та 2009 роках. Позивач належним чином виконує свої зобов'язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак відповідач за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість за період із 01 червня 2012 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 19 560,33 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача на його користь.

Заочним рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року позов КП "Жилкомсервіс" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП "Жилкомсервіс" заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період 01 червня 2012 року по 01 квітня 2020 року у розмірі 19
560,33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги.

Неукладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача, як споживача, від оплати відповідних послуг. Відповідач не виконував у повному обсязі обов'язки, у зв'язку з чим, починаючи із 01 червня 2012 року по 01 квітня 2020 року утворилася заборгованість за надання послуг щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 19 560,33
грн, яка підлягає стягненню.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП "Жилкомсервіс" заборгованість за період із 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року в сумі 10 320,46 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що загальна позовна давність складає три роки, а позивач звернувся до суду із позовом у цій справі 15 червня 2020 року, тому задоволенню підлягають його вимоги у межах трирічного строку позовної давності, тобто за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року. Як вбачається з наданої позивачем довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, заборгованість за вказаний період складає 10 320,46 грн.

12 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 19 560,00
грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територіївідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик