Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №523/14063/17

Ухвала

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 523/14063/17

провадження № 61-7320ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" (далі - ПАТ "Одеський НПЗ") про визнання дій та бездіяльності протиправними, про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила суд, з урахуванням уточнень, визнати дії та бездіяльність ПАТ "Одеський НПЗ" щодо тривалого ненадання архівних документів та уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи на посадах пробовідбірника та лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК) за період з 18 квітня 1983 року по 21 жовтня 2005 року - неправомірними; встановити факт роботи з шкідливими та важкими умовами праці зі шкідливими речовинами 1,2 та 3 класу небезпеки в період з 18 квітня 1983 року до 21 жовтня 2005 року на посадах пробовідбірника та лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК) ПАТ "Одеський НПЗ"; зобов'язати ПАТ "Одеський НПЗ" надати уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи на посадах пробовідбірника ЦЗЛ (ВТК) за період до 21 серпня 1992 року, коли не потребується атестація робочих місць за умовами праці; зобов'язати ПАТ "Одеський НПЗ" надати уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи на посаді лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК) за період з 18 квітня 1983 року по 21 серпня 1992 року (коли не потребується атестація робочих місць за умовами праці), та за період з 21 серпня 1992 року по 21 жовтня 2005 року на підставі результатів проведених атестацій робочих місць за умовами праці, внесених в колективні договори за цей період; зобов'язати ПАТ "Одеський НПЗ" надати належним чином оформлені копії архівних документів первинної звітності,

а саме: наказ № 124 від 1985 року; наказ № 866 від 1986 року; наказ № 260

від 1987 року (зазначені в особовій картці форми Т-2); довідку про заробітну плату за період з 01 січня 1984 року по 01 січня 1988 року; стягнути з

ПАТ "Одеський НПЗ" матеріальну шкоду у розмірі 100 800 грн; стягнути з ПАТ "Одеський НПЗ" моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії та бездіяльність ПАТ "Одеський НПЗ" щодо тривалого ненадання архівних документів та уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи на посадах пробовідбірника та лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК) за період з 18 квітня 1983 року по 21 жовтня 2005 року.

Встановлено факт роботи з шкідливими та важкими умовами праці зі шкідливими речовинами 1,2 та 3 класу небезпеки в період з 18 квітня

1983 року до 21 жовтня 2005 року на посадах пробовідбірника та лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК) ПАТ "Одеський НПЗ".

Зобов'язано ПАТ "Одеський НПЗ" надати уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи на посадах пробовідбірника ЦЗЛ (ВТК) за період

до 21 серпня 1992 року, коли не потребується атестація робочих місць за умовами праці.

Зобов'язано ПАТ "Одеський НПЗ" надати уточнюючу довідку про характер виконуваної роботи на посаді лаборанта хімічного аналізу ЦЗЛ (ВТК)

за період з 18 квітня 1983 року по 21 серпня 1992 року (коли не потребується атестація робочих місць за умовами праці) та за період

з 21 серпня 1992 року по 21 жовтня 2005 року на підставі результатів проведених атестацій робочих місць за умовами праці, внесених в колективні договори за цей період.

Зобов'язано ПАТ "Одеський НПЗ" надати належним чином оформлені копії архівних документів первинної звітності, а саме: наказ № 124 від 1985 року; наказ № 866 від 1986 року; наказ № 260 від 1987 року (зазначені в особовій картці форми Т-2); довідку про заробітну плату за період з 01 січня 1984 року по 01 січня 1988 року (5 років).

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якій заявник просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 11 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, зазначаючи, що оскаржену постанову апеляційного суду було отримано 04 березня 2019 року.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною,

строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами визнаються справи,

у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

У цій справі позивач заявила позовні вимоги немайнового характеру про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, а також вимоги майнового характеру про стягнення майнової шкоди у розмірі 100 800 грн та моральної шкоди - 30 тис. грн.

У частині задоволення позовних вимог немайнового характеру рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Судами відмовлено у задоволенні позовних вимог майнового характеру про стягнення з ПАТ "Одеський НПЗ" на користь ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 100 800 грн та моральної шкоди у розмірі 30 тис. грн.

Подаючи касаційну скаргу, заявник оспорює судові рішення у частині відмови у стягненні майнової шкоди у розмірі 100 800 грн.

Вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року (192 100 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положеннях ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням того, що у цій справі заявником оспорюється сума майнової шкоди у розмірі 100 800 грн, у стягненні якої відмовлено у зв'язку із необґрунтованістю вимог, а також те, що в іншій частині судові рішення не оскаржуються, суд касаційної інстанції вважає за можливе віднести цю справу до категорії малозначних.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин,

які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року

та постанови Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про визнання дій

та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников