Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2020 року у справі №676/6837/19

Ухвала

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 676/6837/19

провадження № 61-3878ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Крилової Олени Леонідівни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2019 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 4 887,77 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків щодо надання документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" повернуто апелянту.

Ухвала суду мотивована тим, що, отримавши копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху 27 січня 2020 року, заявник у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, що відповідно до положень частини 3 статті 185 та частини 2 статті 357 ЦПК України, є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала.

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" - Крилової О. Л. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, суд дійшов висновку, що заявник не пропустив строк на касаційне оскарження, оскільки касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року подано 28 лютого 2020 року, тобто у межах строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною 1 статті 390 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху заявник не отримував, а тому апеляційний суд безпідставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її, чим порушив його право на доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

За змістом частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановивши, що копію ухвали Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року отримано заявником 27 січня 2020 року, проте станом на 19 лютого 2020 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Доводи касаційної скарги, що повернення апеляційної скарги обмежує право на доступ до правосуддя, не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, §50,52).

Крім того, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" - Крилової О. Л. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Крилової Олени Леонідівни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь