Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.11.2019 року у справі №569/11914/17

Ухвала

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 569/11914/17

провадження № 61-19154ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором від 22 червня 2007 року № 07-324-КФ-2007 за період з 25 жовтня 2011 року до 14 липня 2017 року у розмірі 135 113,50 доларів США, пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором за період з 25 жовтня 2011 року до 14 липня 2017 року у розмірі 109 971 грн 60 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року, до якої додала заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення, зменшення чи розстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення, зменшення чи розстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору або підтвердження підстав звільнення від його сплати.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підтвердження свого майнового стану вона надала інформацію про відсутність в неї рухомого і нерухомого майна та копію акта перевірки матеріально-побутових умов.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Апеляційним судом встановлено, що на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру ОСОБА_1 зазначила, що розмір, необхідний для сплати судового збору, є занадто великим та позбавляє її права на справедливий суд, який передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). На підтвердження свого майнового стану, ОСОБА_1 надала інформацію про відсутність в неї рухомого та нерухомого майна, а також копію акта перевірки матеріально-побутових умов.

Рівненський апеляційний суд дійшов висновку в оскаржуваній ухвалі про те, що документи, надані ОСОБА_1 на обґрунтування вимог клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, не свідчать про відсутність у неї коштів для його сплати та не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі; з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Таким чином, зменшення, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а сторона повинна довести таку необхідність та наявність для цього підстав.

Суди наділені певними дискреційними повноваженнями при вирішенні питань щодо можливості звільнення від сплати судового збору або зменшення його розмірі, якими вони вправі користуватися на власний розсуд, виходячи із наявності певних обставин та умов, визначених законодавством України.

Згідно із частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків" (Рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v.

Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Враховуючи вищевикладене і те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 так і не була оплачена судовим збором, апеляційний суд правильно застосував положення статей 185, 357 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявника.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Оскільки правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 2 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець