Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.10.2020 року у справі №636/2484/18

Ухвала

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 636/2484/18

провадження № 61-15079ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 лютого 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого він передав відповідачу пресекструдер, сушилку АСУ 600, лінію для упаковки, дробилку.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався сплатити за майно 540 000,00 грн частинами: перший внесок у розмірі 162 000,00 грн та 378 000,00
грн повинен сплачувати частинами по 30 000,00 грн кожні три місяці.

Після сплати відповідачем першого внеску у розмірі 162 000,00 грн він передав відповідачу майно, визначене у договорі. Відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу від 19 лютого 2016 року не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив залишок вартості майна у розмірі 378 000,00 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь суму боргуза договором купівлі-продажу від 19 лютого 2016 року із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 478 207,80 грн та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 23
084,00 грн.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором купівлі-продажу від 19 лютого 2016 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 478 207,80 грн та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 23 084,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 19 лютого 2016 року, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, складає 478
207,80 грн, та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 23
084,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту передачі товару відповідачу за укладеним договором купівлі-продажу.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У постанові Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року роз'яснено, що вказане судове рішення може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Вказана норма набрала чинності 08 лютого 2020 року.

Для цілей пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у загальному розмірі 501 291,00 грн, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн? 250 = 525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 рокуне підлягає касаційному оскарженню.

На момент звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року було очевидним, що вказана справа підлягає касаційному перегляду лише у випадках, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилання на те, що судове рішення у цій справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставах, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилань на підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик