Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №643/1198/18

Ухвала

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 643/1198/18

провадження № 61-518ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання квартири та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про

стягнення з ОСОБА_2 витрат по оплаті комунальних послуг у розмірі 15 463 грн 05 коп. та 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Московський районний суд м. Харкова рішенням від 2 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

28 грудня 2018 року ОСОБА_1подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова

від 2 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області

від 21 вересня 2018 року і ухвалити рішення, яким позов задовольнити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України

для цілей пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

У даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн). Тому, відповідно до статті 19 ЦПК України, справа є малозначною.

Право на касаційне оскарження судових рішень обґрунтовано винятковим значенням цієї справи для заявника у зв'язку з його скрутним майновим станом.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку,

що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, справа має виняткове значення для заявника, оскільки лише вказівка про це не може бути підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Незгода ОСОБА_1 з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, а

саме з підстав неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, а також неправильного встановлення обставин

справи, не є обставиною, яка впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради

Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, ним не доведені, а судом не встановлені, відповідно

до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко