Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2020 року у справі №212/5763/19

Ухвала

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 212/5763/19

провадження № 61-2847 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Управління) про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ушкодження здоров'я у розмірі 135 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Управління на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00
грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2020 рокурішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнутої з Управління на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 100 000,00 грн до 80 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

До Верховного Суду 06 лютого 2020 року Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги)).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у цій справі становить 135 000,00 грн, яка станом на 1 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову. При цьому, ця справа розглядалася судами попередніх інстанцій в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані судові рішення суперечать висновкам викладеним в постановах Верховного Суду, а також існує різна практика Верховного Суду щодо застосування частини 8 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім цього, справа має для Управління значний суспільний інтерес та виняткове значення, оскільки в провадженні Верховного Суду знаходиться ряд справ по яким відкрито провадження в подібних правовідносинах, строки на розгляд яких невідомі.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги), не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду при вирішенні спорів, що виникають з подібних правовідносин, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.

Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник в касаційній скарзі, ухвалені раніше, ніж згадані постанови Великої Палати Верховного Суду, а тому викладені в них висновки, які суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, не можуть братися до уваги.

Також, Управління не додало до касаційної скарги доказів, які б підтверджували, що ця справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес. Сама по собі вказівка на винятковість спору з огляду на його предмет, не свідчить про винятковість справи, яка становить значний суспільний інтерес та фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Управління подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги).

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги), Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь