Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2020 року у справі №755/6356/20

Ухвала

Іменем України

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/6356/20

провадження № 61-12544ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору, одночасно подана заява про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вказаної квартири та її відчуження; заборонити ОСОБА_2 у та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців вказаної квартири, а також без дозволу ОСОБА_1 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами.

Заява мотивована тим, що докази, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на спірне майно, а саме: договір купівлі-продажу квартири від 07 березня 2012 року, реєстровий № 9-998, витяг КМБТІ про державну реєстрацію № 33646845 від 29 березня 2012 року, технічний паспорт на квартиру № 5649 від 27 грудня 2010 року були передані відповідачу ОСОБА_2 на зберігання за актом передачі документів від 31 січня 2018 року. Зазначає, що спірна квартира належала позивачу і була передана в іпотеку відповідачу, про що нотаріусом зроблено запис про іпотеку № 24618601 від 31 січня 2018 року. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свій обов'язок, передбачений п.1 спірного договору позики грошей, а саме не передав обумовлені грошові кошти позивачу - договір позики грошей фактично є не укладеним, і таким чином іпотечний договір від 31 січня 2018 року є недійсним, оскільки не виконано первісне зобов'язання, то він не може породжувати будь - які наслідки. Перереєстрація права власності за відповідачем на підставі не підтвердженого зобов'язання (безгрошовість договору позики), не отримання згоди органу опіки та піклування під час укладання спірного правочину незаконно та протиправно позбавили позивача права власності на спірну квартиру. На електронних ресурсах по продажу нерухомості спірна квартира вже виставлена на продаж з початку березня 2020 року, що підтверджується доданими скріншотами із сайтів. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо спірної квартири, оскільки планується її перепродаж третім особам, а це призведе до надмірного тягаря щодо залучення "несвідомого" покупця, проведення розрахунків за новим договором купівлі-продажу, необхідності подання віндикаційного та/або негаторного позову, а отже значно утруднить чи зробить взагалі неможливим виконання майбутнього судового рішення.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 1017 виданого 28 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. та Іпотечного договору № 334, посвідченого 31 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., номер запису про право власності: 30944910. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_2 та її відчуження. Заборонено ОСОБА_2 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_2, а також без дозволу ОСОБА_1 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами виник спір щодо квартири АДРЕСА_2, існує вірогідність того, що вказана квартира може бути відчужена на користь третіх осіб, і вказані дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року скасовано в частині заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_2 та її відчуження та заборони ОСОБА_2 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_2, а також без дозволу ОСОБА_1 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, та в задоволенні заяви про забезпечення позову вказаним вище шляхом відмовлено. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що захід забезпечення позову в частині висновку суду першої інстанції про накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 і вжиття цього заходу буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб. В іншій частині захід забезпечення позову обмежує права ОСОБА_2 як власника на безперешкодне володіння та користування квартирою, беручи до уваги неспівмірність вказаних заходів вимогам ОСОБА_1 та відповідно, відсутність підстав в іншій частині у вжитті таких заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 19 серпня 2020 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив того, що вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливості порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтресів позивача, а також можливість реального використання рішення суду та уникення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. Крім того, до моменту розгляду справи по суті забезпечення позову не призведе до будь-якої шкоди для всіх зацікавлених осіб, а зворотного представником відповідача не наведено.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [..] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [..] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Встановивши, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири та її відчуження та заборони ОСОБА_2 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири, а також без дозволу ОСОБА_1 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії та виселяти та вселяти без дозволу інших осіб - необґрунтовані.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним іпотечного договору.

Тому заходи забезпечення, в застосуванні яких відмовив суд апеляційної інстанції, є неспівмірними з предметом позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним іпотечного договору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат