Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2020 року у справі №289/260/20

Ухвала

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 289/260/20

провадження № 61-13160ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,

Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 29 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 та просила стягнути на її користь аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: дочок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі по 2 000 грн на кожну щомісячно і сина - ОСОБА_5 у розмірі 1 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дати фактичного припинення шлюбних відносин -

11 грудня 2019 року.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області

від 29 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно,

з індексацією відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду 14 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду 14 лютого

2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду 14 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 квітня

2020 року залишено без змін.

29 серпня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (надійшла 02 вересня 2020 року) на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 29 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 30 липня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження

є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітейвідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович