Ухвала

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 397/1708/19

провадження № 61-1903 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10 000,00 дол. США, що еквівалентно 245 000,00 грн, посилаючись на те, що судовим рішенням від 26 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, поділ спільного майна подружжя не відбувся, тому відповідач безпідставно отримав грошові кошти за Ѕ частину вартості належної сторонам квартири.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10 000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на день ухвалення рішення становить 267 544,00 грн.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 10 000,00 дол. США, що еквівалентно 267
544,00 грн яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та не врахуванням судами попередніх інстанції правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон містить виключний перелік випадків, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, передбачений пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара