Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.06.2021 року у справі №635/2836/18

Ухвала

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 635/2836/18

провадження № 61-9917 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,10 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

В обгрунтування позову зазначив, що сторонами за час шлюбу було збудовано спірний житловий будинок, який без його відома відповідач зареєструвала на своє ім'я, а також отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка прилягає до спірного домоволодіння. У лютому 2018 року дізнавшись про порушення своїх прав, звернувся до суду із позовом, у якому просив суд поділити вказане майно між колишнім подружжям.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,10 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції цієї постанови.

До Верховного Суду 15 червня2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У серпні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та додані до неї матеріали, з якої вбачається, що ціна позову на день його подання становила 292 928,00 грн (вартість Ѕ частини спірного будинку 244 638,00 грн, Ѕ частини спірної земельної ділянки 48 290,00
грн).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Положення пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку та Ѕ частину спірної земельної ділянки. Позивач вирахував ціну позову, яка становить 292
928,00 грн, тому є такою, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та не врахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон містить виключний перелік випадків, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, передбачений пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню, хоча в ухвалі Верховного Суду від 29 червня 2021 року заявнику вказано за необхідність врахування положень пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями процесуального закону могли вимагати касаційного розгляду справи, тому увідкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара