Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №317/2593/17

Ухвала

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 317/2593/17

провадження № 61-13340ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Гришиним Станіславом Володимировичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювала, до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (далі - ТОВ "ДІЄСА") про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 13 листопада 2009 року

по 11 червня 2015 року вона працювала на посаді старшого касира

ТОВ "ДІЄСА" в магазині, що розташований в місті Запоріжжя. В травні 2015 року вона вирішила звільнитись з роботи за власним бажанням та направила 28 травня 2015 року на адресу відповідача заяву про звільнення та заяву про виплату компенсації. Розрахунок з нею проведений не був, трудову книжку не повернуто, наказів про звільнення не отримано. Також вона не отримала заробітну плату за останні два місяці перед звільненням (квітень, травень 2015 року), а також 12 днів червня 2015 року. Протягом її роботи в ТОВ "ДІЄСА" їй не надавалась щорічна відпустка.

На підставі зазначеного остаточно просила стягнути з ТОВ "ДІЄСА" на її користь 19 173,60 грн компенсації за невикористані відпустки за період 2010 рік по 2015 рік, 152 357,31 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 12 червня 2015 року по 11 липня 2018 року,

9 272,89 грн заборгованості з заробітної плати за період з 01 квітня

2015 року по 12 червня 2015 року, 4 261,79 грн індексації заробітної плати за період з квітень 2015 року по січень 2019 року та судові витрати, в частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області

від 26 листопада 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "ДІЄСА" на користь ОСОБА_1 19 173,60 грн - компенсація за невикористані відпустки за період 2010 рік по 2015 рік; 152 357,31 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12 червня 2015 року по 11 липня 2018 року; 9 272,89 грн - заборгованість з заробітної плати за період з 01 квітня 2015 року

по 12 червня 2015 року; 4 261,79 грн - розмір індексації заробітної плати за період з квітень 2015 року по січень 2019 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 06 грудня 2019 року заяву представника позивача Гришина С. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ТОВ "ДІЄСА" на користь ОСОБА_1 10
000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ДІЄСА" задоволено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області

від 26 листопада 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

01 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Гришин С. В. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду

від 04 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 185 065,59 грн (19 173,60 грн +

152 357,31 грн + 9 272,89 грн, 4 261,79 грн), тобто суму, яка станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат

Гришин С. В. зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для ОСОБА_1 виняткове значення та вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших справ, а саме справи № 317/200/18 (щодо оскарження наказу про відсторонення

ОСОБА_1 від роботи) та справи № 317/1300/18 (про визнання незаконним наказу про звільнення).

Колегією суддів не встановлено випадків, передбачених

підпунктами а) - г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства.

Сама по собі незгода позивача із висновками суду апеляційної інстанції та наданою ними оцінкою дослідженим доказам, не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

За таких обставин колегією суддів не встановлено передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Гришин С. В. подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Гришиним Станіславом Володимировичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун