Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2020 року у справі №552/2693/19

Ухвала

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 552/2693/19

провадження № 61-3593ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" (далі - ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007") від 17 квітня 2019 року № 7-к про звільнення його з посади заступника директора товариства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату; поновити його на посаді заступника директора ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" з 17 квітня 2019 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2019 року по день поновлення на посаді.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що згідно з наказом від 01 березня 2007 року № 18/03 він був призначений на посаду заступника директора ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007". 22 січня 2019 року директором ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" видано наказ № 1-к про скорочення штату працівників, в якому йшла мова про скорочення посади заступника директора. Вважає, що наказ про скорочення штату є незаконним, проведення такого скорочення є необґрунтованим. Вказує, що на початку квітня 2019 року ним було отримано наказ від 04 квітня 2019 року № 04-к про звільнення з посади заступника директора ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У подальшому, наказом від 16 квітня 2019 року № 6-к зазначений наказ скасовано, поновлено його на посаді, а 17 квітня 2019 року видано наказ № 7-к про звільнення з посади заступника директора. Вважає звільнення незаконним, оскільки його не було попереджено про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, не запропоновано іншу роботу. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Київський районний суд м. Полтави рішенням від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" від 17 квітня 2019 року № 7-к. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007". Стягнув з ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 986,70 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

20 лютого 2020 року ТОВ "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Київського районного суду м.

Полтави від 25 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2019 року по день поновлення на посаді в розмірі 24 986,70 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200
грн).

Тобто в указаній частині справа № 552/2693/19 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Зазначена справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосуєтся питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка "Добриня-2007" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило