Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №466/10575/19

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 466/10575/19

провадження № 61-13966 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Данильчук Віталій Михайлович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Глинської Д. Б. від 26 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельничук О. Я, Ванівського О. М., Крайник Н. П., від 31 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Шевченківський районний у м.

Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила встановити факт, що вона за національністю є "полька".

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

18 вересня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку адвокат Данильчук В. М., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав касаційну скаргу (надійшла 22 вересня 2020 року) у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, (провадження № 11-381апп19), зроблено висновок, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19).

Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, та у судовому порядку взагалі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності особи до певної національності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, так як у обраний заявником спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану, як суб'єкта владних повноважень, з метою внесення змін до актового запису про народження у частині національності, а у випадку відмови - оскаржити такі дії в суді в порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів вважає безпідставними. Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України зазначена підстава касаційного оскарження стосується лише судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті (рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції), а у цій справі об'єктом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції (пункт 2 частини 1 статті 389 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судамипункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Данильчук Віталій Михайлович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Шевченківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара