Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №128/849/20

УХВАЛА

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 128/849/20

провадження № 61-4630ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Хейніс Олександром Григоровичем, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала до товариства заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр Фінансових Рішень" (далі -ТОВ "ФК ЦФР") та заяву від 19 вересня 2016 року № 8141363218 на отримання кредиту від ТОВ "ФК ЦФР".

Позивач посилається на те, що підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердила згоду на те, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК ЦФР" становлять кредитний договір.

26 червня 2019 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір відступлення прав вимоги № 20190626 згідно з яким ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату, а ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і боржниками, в тому числі і відповідача ОСОБА_1, у розмірі 90 351,82 грн, з яких: 32 757,38 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 778,86 грн - сума заборгованості за відсотками; 32 298,19 грн - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 17 517,39 грн - сума заборгованості за пенею.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов'язання.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором - 90
351,82 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2016 року № 8141363218 станом на 26червня 2019 року у розмірі 83 315,69 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, отримання кредитних коштів у розмірі 7 036,13 грн не підтверджено належними та допустимими доказами, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 83

315,69 грн. Крім того, суд зазначив, що в заяві від 19 вересня 2016 № 8141363218 на отримання кредиту сторони визначили сукупну вартість кредиту, що складається також із щомісячних процентів у розмірі 3,19 % від суми кредиту, річних процентів - 11,99 % від суми боргу за договором та 0,3 % щоденної пені. Наданий відповідачем розрахунок за вказаним кредитним договором та його погашення є безпідставним, оскільки в ньому не враховано черговості погашення боргу, передбаченого статтею 534 ЦК України.

У березні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Хейніс О. Г. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
270,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення коштів у розмірі 90 351,82 грн.

Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Хейніс Олександром Григоровичем, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко