Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2020 року у справі №214/5114/17

Ухвала

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 214/5114/17

провадження № 61-947ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Верхуша Ярослав Олександрович, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 листопада 2011 року у розмірі 75 255,60 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року (у складі судді Прасолова В.

М. ) позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2011 року у розмірі

75 255,60 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року (у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М. ) заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2011 року станом на 26 лютого 2018 року у розмірі 32
959,37 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту - 24 997,55 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 279,76 грн; пеня за порушення строків виконання зобов'язань -

4 682,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Верхуша Я. О., на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у передати справу на новий судовий, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 75 255,60 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Крім того, доводи скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відповідно до підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 у касаційній сказі вказує, що постанова апеляційного суду від 06 листопада 2019 року оскарженню в касаційному порядку не підлягає, проте судом апеляційної інстанції порушено право відповідача на захист від незаконних дій банківської установи. Крім того, ненадання можливості на касаційне оскарження судових рішень позбавляє скаржника на справедливе правосуддя.

Однак, вищевказане фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями. Ці обставини не свідчать, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1. Крім того, скаржник не обґрунтувала в касаційній скарзі підстав для відкриття касаційного провадження, зокрема, для розвитку права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії, однакове тлумачення закону в подібних правовідносинах та підстав для відкриття касаційного провадження не знайдено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Верхуша Ярослав Олександрович, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська