Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №520/3390/18

Ухвала

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 520/3390/18

провадження № 61-2772ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне перевезення вантажу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - ТОВ "Нова пошта") про відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне перевезення вантажу.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 січня 2018 року він замовив у ТОВ "Нова пошта" послугу з перевезення вантажу, а саме відправив з відділення № 4 ТОВ "Нова пошта" м. Чернівці на адресу: вул. Ляпідевського, 4 "А", м. Одеса, вантаж (дитячі товари). Вказаний вантаж був оцінений у 1 000,00 грн, а сума послуг склала 530,00 грн, при цьому вантаж був ретельно запакований, спочатку у товсту ковдру, потім обмотаний харчовою плівкою та скотчем. При прийнятті вантажу працівники відповідача перевірили упаковку, та впевнившись у її надійності, передали на відправку. У визначений термін 11 січня 2018 року вантаж доставлений не був і лише 13 січня 2018 року вантаж було відвантажено водієм, без надання жодних документів (товарно-транспортних накладних, акту прийому-передачі товару), які б підтверджували факт передачі товару позивачу або факт пошкодження товару. Виявивши, що товар пошкоджений та відновленню не підлягає (тріснута дитяча ванночка), він (ОСОБА_1.) звернувся із претензією щодо несвоєчасної поставки, пошкодження вантажу та ненадання водієм жодних документів. 07 березня 2018 року отримав відповідь на претензію, в якій відповідачем було зазначено, що у зв'язку із відсутністю акту прийому-передачі нестачі або пошкодження вантажу в момент його отримання, відшкодування збитків здійснити неможливо. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою корись майнову шкоду (збитки), завдану внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо поставки вантажу та його руйнування у розмірі 1 000,00 грн, вартість доставки у розмірі 530,00 грн, відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 000,00 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

01 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 4 530,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Доводи заявника про те, що у цій справі суди відступили від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 березня 2016 року по справі № 6-2086цс15, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведеній заявником постанові та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи.

Посилання заявника на те, що суди не врахували висновки Конституційного Суду України, які викладені у рішенні від 11 липня 2013 року по справі № 1-12/2013, Верховний Суд відхиляє, з урахуванням того, що у вказаному рішенні Конституційний Суд України тлумачив положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і воно не має відношення до питання відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне перевезення вантажу.

Посилання заявника на те, що перегляд рішень у цій справі необхідний для забезпечення розвитку та формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання захисту прав споживачів у спорах суб'єктами господарювання, які надають послуги з перевезення вантажів (товарів, пошти та ін. ) є безпідставними, оскільки судова практика у щодо цього питання є усталеною.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне перевезення вантажу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак