Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2020 року у справі №750/7478/19

Ухвала

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 750/7478/19

провадження № 61-4658 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С., від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Після розгляду справи в апеляційному порядку, ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати, пов'язані з правничою допомогою під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 500,00 грн.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року клопотання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

До Верховного Суду 06 березня 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо компенсації витрат на правову допомогу, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 301/1895/17, від 06 березня 2018 року у справі № 335/9232/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд визнає її необґрунтованою, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1 , пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1 -4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановивши, що відповідачем ОСОБА_2 були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, які є документально підтвердженими, суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття додаткової постанови та стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд уже викладав у своїй постанові у справі № 569/3759/17 від 13 лютого 2019 року висновок щодо застосування статті 270, 133, 137, 141 ЦПК України у правовідносинахщодо компенсації витрат на правову допомогу, і суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову відповідно до такого висновку, підстав для відступлення від якого Верховний Суд не вбачає.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо компенсації витрат на правову допомогу, викладений у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 301/1895/17, від 06 березня 2018 року у справі № 335/9232/16-ц, є безпідставними, оскільки заявниками у цих справах не було документально доведено витрати на правову допомогу. Натомість в оскаржуваному судовому рішенні та у справі № 569/3759/17 доведено розмір відшкодування витрат за надання правничої допомоги, які підлягають стягненню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українипідстав для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара