Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №154/1962/20

Ухвала

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 154/1962/20

провадження № 61-2576 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гоуфінгоу", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" про визнання недійсними кредитних договорів про надання фінансового кредиту,

Встановив:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гоунфінгоу" (далі - ТОВ "Гоунфінгоу") та товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" (далі - ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група"), просивши суд визнати недійсними: договір про надання фінансового кредиту від 16 жовтня 2019 року № 3187912685/150204 в розмірі 8 000,00 грн, укладений між нею та ТОВ "Гоунфінгоу"; договір про надання фінансового кредиту від 16 жовтня 2019 року № 3187912685/407558 в розмірі 4 000,00 грн, укладений між нею та ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група".

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним договір про надання фінансового кредиту від 16 жовтня 2019 року № 3187912685/150204 в розмірі 8
000,00 грн, укладений між ТОВ "Гоунфінгоу" і ОСОБА_1; визнано недійсним договір про надання фінансового кредиту від 16 жовтня 2019 року № 3187912685/407558 в розмірі 4 000,00 грн, укладений між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" і ОСОБА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" задоволено: рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та залишити в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2020 року.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких: ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Верховний Суд урахував предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Разом з цим, у касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року № 638/2304/17 є необґрунтованими, оскільки у наведеному рішенні суду касаційної інстанції та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції установлено різні фактичні обставини у справах.

Зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_1 інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно її суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подалакасаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоуфінгоу", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" про визнання недійсними кредитних договорів про надання фінансового кредиту.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук