Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №523/18773/19
Постанова КЦС ВП від 17.05.2022 року у справі №523/18773/19

Ухвала

07 червня 2021 року

місто Київ

справа № 523/18773/19

провадження № 61-6999ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В.

В., вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору іпотеки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") про визнання припиненим договору іпотеки від 27 червня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України") і ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О. О., на підставі статей 17,74 Закону України "Про іпотеку".

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року позов задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 27 червня 2006 року, укладений між ВАТ "Державний ощадний банк України" і ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардіною О. О.

Встановлено порядок виконання рішення, це рішення визначено підставою виключення договору іпотеки з Державного реєстру іпотек (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою), реєстраційний № 3389195 від 27 червня 2006 року, та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони відчуження майна від 27 червня 2006 року, об'єкт обтяження - квартира.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 22 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог з метою подання виправленої касаційної скарги, у якій необхідно зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги.

Від заявника у травні 2021 року надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги, подано виправлену редакцію касаційної скарги.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права;

- наявні підстави для відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі провадження № 6-786цс17, які застосовано судом апеляційної інстанції, а саме, просить відступити від такого висновку: "Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"" із наведенням іншого висновку такого змісту: "Якщо договором про іпотеку передбачено, що право іпотеки та цей договір припиняє чинність також в інших випадках, передбачених чинним законодавством, то сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) за умови відмінності іпотекодавця від позичальника за кредитним договором, припиняє зобов'язання іпотекодавця за таки іпотечним договором і, відповідно, є підставою для припинення іпотеки як за загальними правилами припинення зобов'язань, так і у зв'язку із пропуском строку давності; обмеження, встановлені статтею 17 Закону України "Про іпотеку" щодо припинення іпотеки виключно у випадках, передбачених цією статтею, на такі випадки не розповсюджуються";

- суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, обов'язки та інтереси осіб, які не були залученні до участі у справі, а саме ОСОБА_2, з якою укладено оспорюваний договір іпотеки, однак всупереч пункту 1 частини 1 статті 365 ЦПК України апеляційний суд, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду не розглянув питання про склад учасників судового процесу та залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_2.

Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункті 1 частини 2 статті 389 та пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу № 523/18773/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору іпотеки припиненим.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко