Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2020 року у справі №243/1233/19

Ухвала

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 243/1233/19

провадження № 61-11272ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по страховим виплатам,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити йому залишок заборгованості по страховим виплатам на суму 59 102,84 грн, які залишилися недоотриманими після смерті ОСОБА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є сином померлого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько за життя перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати у зв'язку із трудовим каліцтвом, що сталося на виробництві 15 січня 1974 року. Після смерті батька він звернувся до відповідача для отримання недоотриманих батьком за життя сум страхових виплат, які згідно з довідкою становлять 116 307,72 грн. Нотаріусом Другої костянтинівської державної нотаріальної контори йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нараховані, але не виплачені, страхові виплати у розмірі 116 307,72 грн, які зберігаються в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Свідоцтво про право на спадщину ним було надано до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, та приблизно в кінці лютого на початку березня 2018 року йому було виплачено частину заборгованості в розмірі 57 204,88 грн. Залишок суми, який становить 59 102,84 грн йому не сплатили. Після звернення до відповідача щодо повернення решти невиплачених коштів, йому повідомили, що виплата заборгованості здійснюватися не буде у зв'язку з тим, що його батько не скористався в повному обсязі своїм правом на отримання належних йому страхових виплат, а недоотримані суми щомісячних страхових виплат у Костянтинівському міському відділі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, відсутні. Вважає дії відповідача незаконними та враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року, позов задовольнив. Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам в сумі 59 102,84 грн, які залишилися недоотриманими після смерті ОСОБА_2 та належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, виданого державним нотаріусом Другої костянтинівської державної нотаріальної контори 28 листопада 2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 900.

29 липня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості по страховим виплатам у розмірі 59 102,84 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду відсутності правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по страховим виплатам.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко