Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2020 року у справі №226/2968/19

Ухвала

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 226/2968/19

провадження № 61-9222ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича, на постанову Донецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", третя особа - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське", третя особа - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що 21 травня 2001 року він був прийнятий до ВАТ "ВК Шахта "Красноармійська-Західна ", яке було реорганізовано в ПрАТ "ШУ "Покровське", на посаду машиніста гірничо-виймальних машин та перебував у трудових відносинах з відповідачем до 03 травня 2015 року. Наказом № 683ку від 07 травня 2015 року його було звільнено. На час звільнення відповідач не провів остаточного розрахунку з ним, оскільки вважав що відсутня заборгованість із заробітної плати. Тому між сторонами виник спір. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30 листопада 2016 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати. Постановою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року було задоволено його апеляційну скаргу, скасовано рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 листопада 2016 року, його позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" заробітну плату в розмірі однієї гривні. Тому вважає, що наявні підстави для застосування до відповідача санкцій, передбачених статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року та стягнути понесені ним судові витрати.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 травня 2015 року по 31 грудня 2017 у розмірі 362 781 грн 30 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сакун В. А., просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

За змістом пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у вказаній справі є стягнення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 362 781 грн 30 коп., тобто дана справа є такою, що виникла з трудових відносин.

Оскільки ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн * 250 = 525 500,00 грн), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича, на постанову Донецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", третя особа - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко