Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2019 року у справі №301/2735/18

Ухвала

Іменем України

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 301/2735/18

провадження № 61-13069 ск 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі Владислава Васильовича, про закінчення виконавчого провадження,

Встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області зі скаргою, в якій просила скасувати постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі В. В. (далі - старший державний виконавець Вішкі В. В. ) від 06 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 54324463.

Скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року у цивільній справі № 301/1836/13-ц скасовано рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Іршавської міської ради від 28 листопада 2007 року "Про затвердження технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 541662 від 27 грудня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 2121910100:06:005:0063, виданий ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8,01 метрів від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а вказане рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року скасоване за нововиявленими обставинами.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року скасовано, та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним і скасовано рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Іршавської міської ради від 28 листопада 2007 року "Про затвердження технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 541662 від 27 грудня 2007 р., кадастровий номер земельної ділянки 2121910100:06:005:0063, виданий ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці.

На виконання зазначеного рішення суду апеляційної інстанції 10 липня 2017 року видано виконавчий документ № 301/1836/13-ц, який передано на примусове виконання. Заявник, вважає, що зазначений виконавчий документ боржником ОСОБА_2 не виконаний, а тому постанова старшого держаного виконавця Вішкі В. В. про закінчення даного виконавчого провадження від 06 грудня 2018 року ВП № 54324463 є незаконною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову старшого державного виконавця Вішкі В. В. від 06 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП №
54324463.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задоволено: скасовано ухвалу Іршавського районного суду від 23 січня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову старшого державного виконавця Вішкі В. В. від 06 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 54324463.

02 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необгрнутовано визнав оскаржувану постанову законною, зважаючи на допущені порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення даного виконавчого провадження, оскільки, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року скасовано рішення Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року у цивільній справі № 301/1836/13-ц, та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, та, зокрема, зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці. Дане рішення суду виконано ОСОБА_2 в 2014 році.

Однак, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року скасоване за нововиявленими обставинами.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року скасовано, та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці.

На виконання зазначеного рішення суду апеляційної інстанції 10 липня 2017 року видано виконавчий документ № 301/1836/13-ц, який передано на примусове виконання. Однак, зазначений виконавчий документ боржником ОСОБА_2 не виконаний, і огорожа, про яку йде мова в рішенні суду існує та знаходиться на належній їй на праві користування земельній ділянці, тобто дане рішення суду апеляційної інстанції боржником не виконане.

Отже, постанова старшого держаного виконавця Вішкі В. В. про закінчення виконавчого провадження від 06 грудня 2018 року ВП № 54324463, з примусового виконання виконавчого документа № 301/1836/13-ц, є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 23 серпня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, ОСОБА_1 надіслала матеріали на усунення недоліків.

У статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, та ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення цього строку з посиланням на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано її представником ОСОБА_8 07 червня 2019 року.

На підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року заявником надано оригінал листа Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, № 21-15/14739/2019, у якому зазначено, що копію постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року отримано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_8 07 червня 2019 року.

Таким чином, наведені підстави та обставини вказують на відсутність зловживань ОСОБА_1 її процесуальними правами та, відповідно, вказують на поважність причин пропуску строку для подання касаційної скарги.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у зв'язку із наступним.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У відповідності до частини 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частини 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права та свободи.

Як обґрунтовано встановлено судом апеляційної інстанції, в провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області перебувала на розгляді цивільна справа № 301/1836/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іршавської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування і зобов'язання учинити певні дії.

Рішенням Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року скасовано, та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Іршавської міської ради від 28 листопада 2007 року "Про затвердження технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 541662 від 27 грудня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 2121910100:06:005:0063, виданий ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8,01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення апеляційного суду Закарпатської області від
25.06.2014 року, яке набрало законної сили, Іршавським районним судом Закарпатської області 07 липня 2014 року видано виконавчий документ № 301/1836/13-ц, про зобов'язання ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_9 шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8,01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, встановленої на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці.

Відповідний виконавчий документ боржником ОСОБА_2 виконано у добровільному порядку, а тому 24 листопада 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа № 301/1836/13-ц. Дана обставина також підтверджується в касаційній скарзі ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року скасоване за нововиявленими обставинами.

Апеляційним судом Закарпатської області розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 29 січня 2014 року у цивільній справі № 301/1836/13-ц, та винесено рішення 29 травня 2017 року, яким позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Іршавської міської ради від 28 листопада 2007 року "Про затвердження технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 541662 від 27 грудня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки undefined, виданий ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці.

На виконання зазначеного рішення суду апеляційної інстанції, в частині зобов'язання ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці, 10 липня 2017 року видано виконавчий документ № 301/1836/13-ц, який передано на примусове виконання до Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та в подальшому відкрито виконавче провадження ВП №
54324463.

У рамках проведення виконавчих дій у виконавчому проваджені ВП № 54324463 старшим державним виконавцем Вішкі В. В. із виїздом за адресами проживання боржника та стягувача - АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_1 встановлено, що огорожа на відрізку довжиною 8,01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, що була встановлена на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці, знесена та відсутня. Вказана огорожа була знесена боржником 20 листопада 2014 року; на даний момент побудована нова огорожа, яка знаходиться за межами кута житлового будинку АДРЕСА_2.

У зв'язку із тим, що відповідна огорожа, яка підлягає знесенню згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року відсутня, 06 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Вішкі В. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54324463, згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку із виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Як убачається із рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року у цивільній справі № 301/1836/13-ц, вони є аналогічними, зокрема, і в частині про зобов'язання ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8.01 м від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку АДРЕСА_2, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці.

При цьому, як було правильно встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду від 25 червня 2014 року відповідачем ОСОБА_2 виконано ще у 2014 року, та зазначені обставини не заперечувалися і заявником в касаційній скарзі, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 також виконав і аналогічне рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року.

Апеляційний суд Закарпатської області рішенням від 29 травня 2017 року повторно не зобов'язував відповідача ОСОБА_2 відновлювати стан земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованої огорожі, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та винесення рішення 29 травня 2017 року цим судом у даній справі не розглядались ніякі інші позовні вимоги, ніж ті, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, за результатом розгляду яких Іршавським районним судом було ухвалено судове рішення від 29 січня 2014 року, яке рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року скасовано, позов задоволено частково, та рішення виконано ОСОБА_2 в 2014 року.

Виконуючи відповідне рішення суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 намагається знести нову огорожу, встановлену відповідачем ОСОБА_2, без відповідного на це судового рішення, помилково вважаючи, що даним рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року у справі № 301/1836/13-ц відповідача ОСОБА_2 зобов'язано повторно відновити стан земельної ділянки шляхом знесення новозбудованої огорожі, що суперечить змісту відповідного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який правильно встановив, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року фактично відтворює рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року, яке виконано ще у 2014 року, що встановлено матеріалами цивільної справи, виконавчого провадження, а також зазначено і в касаційній скарзі. Рішення суду про знесення нововстановленої ОСОБА_2 огорожі не ухвалювалося.

А тому, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов належного висновку щодо того, що старшим державним виконавцем Вішкі В. В. правомірно винесено постанову від 06 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 54324463.

Інші доводи заявника, викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, не впливають на його законність, і зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів, що не входить до повноважень Верховного Суду.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в справі ним не наведено.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, із змісту касаційної скарги та доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі Владислава Васильовича про закінчення виконавчого провадження.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнецов