Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2021 року у справі №185/9812/15

УХВАЛА

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 185/9812/15

провадження № 61-264св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Павлоградська міська рада Дніпропетровської області,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", яка підписана представником Артемовим Артемом Олександровичем, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року у складі судді Гаврилова В. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л.

О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про виселення.

Позов мотивований тим, що 03 жовтня 2006 року між позивачем та Приватним підприємством фірмою "Комас" (далі - ППФ "Комас") укладений кредитний договір з кредитним лімітом 330 000 грн.

В забезпечення виконання вказаного договору 03 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки. ОСОБА_1 передала позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із порушенням позичальником своїх зобов'язань перед банком як перед кредитором щодо належного виконання умов кредитного договору, банк звернувся до нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Іщика М. В. з метою вчинення виконавчого напису.

25 вересня 2008 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Пізніше виконавчий напис було передано до відділу державної виконавчої служби на виконання.

Павлоградська міська рада не надала дозволу на виселення відповідачів з квартири, так як в квартирі зареєстровані неповнолітні діти.

25 червня 2015 року банком на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про добровільне виселення з житла. Вказану вимогу відповідач отримала особисто 01 липня 2015 року. У строк, встановлений вимогою банку, житлове приміщення відповідачами не звільнено.

Позивач просив:

виселити з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, всіх осіб, місце проживання яких зареєстровано за даною адресою, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

зобов'язати Павлоградську міську раду надати ОСОБА_1, неповнолітнім ОСОБА_2, ОСОБА_3 у користування інше житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в позові немає посилань на будь-яке житло, що може бути надане відповідачам.

Відповідачі не втратили житло, оскільки проживають в спірній квартирі. Вони не взяті на облік як особи, що втратили житло. Для того, щоб виселити відповідачів, їм необхідно надати інше житло. Павлоградська міська рада не має зобов'язань перед ОСОБА_1 та її дітьми в частині забезпечення житлом.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2005 року, тобто придбана не за рахунок кредиту, і, відповідно, виселення з такої квартири проводиться з наданням іншого постійного житла, яке за положенням частини 2 статті 109 ЖК УРСР вказується в рішенні суду. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Павлоградська міська рада не має зобов'язань щодо надання житла відповідачам.

Зазначення іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням, є обов'язком позивача.

Разом із тим, заявивши вимогу про виселення відповідачів з предмета іпотеки, банк не вказав у позовній заяві іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК УРСР має бути надане відповідачам одночасно з їх виселенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 6-16164св18.

Положення частини 2 статті 109 ЖК України покладає на суд обов'язок визначити та зазначити у рішенні інше постійне жиле приміщення, яке має бути надане відповідачам, та не покладати такого обов'язку на позивача. Такі повноваження є делегованими виконавчому комітету державою, однак, судом не з'ясовано до чиєї компетенції у даному випадку належить право надавати житло у разі виселення відповідачів. Поклавши тягар доказування на позивача, суд не перевірив наявність іншого житла у відповідачів. Суди, зробивши висновок про відсутність посилань в позові на житло, яке може бути надано відповідачам, а також на неможливість вказати про таке житло в рішенні суду, порушили норми матеріального права.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року Павлоградська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 за власні кошти, а не за рахунок кредиту (позики) ПАТ АБ "Укргазбанк". У разі звернення стягнення на предмет іпотеки буде порушено право дітей на проживання та користування житловим приміщенням. Павлоградська міська рада не має зобов'язань перед ОСОБА_1 та її дітьми в частині забезпечення житла. До Павлоградської міської ради у даному випадку не можуть бути застосовані норми підпунктів 5, 6 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування". В даному випадку виселення неповнолітніх дітей з чотирьохкімнатної квартири в тимчасове житло є порушенням їхніх майнових прав.

У лютому 2020 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з дітьми із спірної квартири, без надання іншого постійного житлового приміщення, оскільки передана в іпотеку банку квартира АДРЕСА_1, була набута у власність іпотекодавцем ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2005 року не за рахунок кредитних коштів, та відсутні відомості про можливість надання відповідачеві одночасного з вирішенням питання про його виселення зі спірної квартири іншого постійного житлового приміщення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 185/9812/15, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2021 року матеріали цивільної справи №№ 185/9812/15 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 753/21561/15).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 09 червня 2005 року належить квартира АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дата реєстрації 13 грудня 2010 року.

03 жовтня 2006 року між позивачем та ППФ "Комас" було укладено кредитний договір з кредитним лімітом 330 000 грн.

03 листопада 2006 року, для забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. ОСОБА_1 передала позивачу в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 прийняті на себе обов'язки не виконала.

25 вересня 2008 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис, яким було звернено стягнення на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Павлоградська міська рада не надала дозволу на виселення відповідачів з квартири так як в квартирі зареєстровані неповнолітні діти.

Позивач направив відповідачу вимогу про виселення.

Відповідачі добровільно не виселяються.

Позиція Верховного Суду

У пункті 5 частини 1 статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункті 5 частини 1 статті 396 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що "під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин".

У справі, що переглядається, суди встановили, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем не за рахунок кредитних коштів.

У справі № 753/21561/15, на яку посилається банк у своїй касаційній скарзі, предметом іпотеки є нерухоме майно, придбане за рахунок кредиту.

Отже, у цих справах різні фактичні обставини.

Таким чином, висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 753/21561/15,на яку посилалась особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, до правовідносин, в справі, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 185/9812/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", яка підписана представником Артемовим Артемом Олександровичем, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 у справі за позовом Акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про виселення.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов