Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №1716/1540/2012

Ухвала

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 1716/1540/12

провадження № 61-4609ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю.

В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненької області від 08 квітня 2014 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Відділ реєстрації актів цивільного стану Рівненського районного управління юстиції, про виключення відомостей з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Відділ реєстрації актів цивільного стану Рівненського районного управління юстиції, про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у складі судді Остапчук Л. В. від 08 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати (витрати пов'язані з проведенням експертизи, проїзд із м. Києва до м. Рівне) в сумі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 32 коп.

Не погодившись із указаним рішенням суду, 19 березня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду у складі судді Шимківа С. С. від 22 березня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався положеннями статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року, крім того, зазначені заявником причини пропуску строку апеляційний суд визнав неповажними.

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненької області від 08 квітня 2014 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2014 року необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Частиною 2 статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2014 року не може бути прийнята до провадження, оскільки рішення суду першої інстанції не переглядалось по суті в апеляційному порядку, тому не підлягає касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує і ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 рокунеобхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною 1 статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був присутній у судових засіданнях під час розгляду цивільної справи за його позовом до ОСОБА_2, підтримував його, але після надходження до суду висновку експерта в останнє судове засідання не з'явився. Про розгляд справи, призначений на 10 год. 00 хв. 08 квітня 2014 року, був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом у розписці про одержання повістки про виклик до суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 08 квітня 2014 року, приймав участь його представник - адвокат Гвяздовський А. Є.

Відповідно до частини 5 статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримав особисто 14 квітня 2014 року, що підтверджується його підписом у розписці, долученої до матеріалів справи.

Виникнення обставин непереборної сили, які могли б стати причиною поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом не встановлено.

Проте рішення Рівненського районного суду Рівненької області від 08 квітня 2014 року було оскаржено ОСОБА_1 до апеляційного суду лише 19 березня 2019 року, тобто більше ніж через чотири роки з часу її постановлення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 року.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненької області від 08 квітня 2014 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Відділ реєстрації актів цивільного стану Рівненського районного управління юстиції, про виключення відомостей з актового запису про народження дитини відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк