Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.04.2019 року у справі №214/4199/17

Ухвала

Іменем України

25 березня 2019 року

м. Київ

справа № 214/4199/17

провадження № 61-4557ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", подану представником Гришком СтаніславомВасильовичем, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання права та зобов'язання забезпечити і встановити споживачам індивідуальні газові лічильники в порядку захисту прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_44звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про визнання права за побутовими споживачами природного газу, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок ПАТ "Криворіжгаз"; визнання, що ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов'язано за власний рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам природного газу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2500 між ними та ПАТ "Криворіжгаз" був укладений типовий договір постачання природного газу споживачам.

Позивачі виконували усі умови вказаного договору, регулярно та у повному обсязі сплачуючи за отримані послуги з газопостачання.

Споживачами будинку АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ "Криворіжгаз" із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ "Криворіжгаз" на підставі статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Листом ПАТ "Криворіжгаз" від 20 травня 2017 року позивачів повідомлено, що ПАТ "Криворіжгаз" не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1.

Позивачі вважають дану позицію ПАТ "Криворіжгаз" неправомірною, оскільки відповідно до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" ПАТ "Криворіжгаз" зобов'язане забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано право за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_45, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_44, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок ПАТ "Криворіжгаз ". Визнано, що ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов'язано за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників вказаним побутовим споживачам, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2018 року.

01 березня 2019 року ПАТ "Криворіжгаз" через свого представника Гришка С. В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що у ПАТ "Криворіжгаз" виникає право, а не обов'язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, які не включають повного фінансування таких робіт за кошти ПАТ "Криворіжгаз", а споживач зобов'язаний забезпечити комерційний облік природного газу, споживачем якого він є, за рахунок джерел, не заборонених законодавством.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є власниками квартир або зареєстровані та проживають у квартирах в будинку АДРЕСА_1, і є споживачами з отримання послуг газопостачання, постачальником якого є ПАТ "Криворіжгаз", та сплачуютьза такі послуги, що підтверджується копіями їх паспортів та довідками про склад сім'ї, а також не заперечується ПАТ "Криворіжгаз".

26 квітня 2017 року на адресу ПАТ "Криворіжгаз" від позивачів, що мешкають в будинку АДРЕСА_1, надіслані заяви про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).

На зазначені заяви ПАТ "Криворіжгаз" повідомило позивачів про те, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 за кошти ПАТ "Криворіжгаз" планом не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу.

Спір між сторонами виник з приводу неправомірної, на думку позивачів, відмови відповідача встановити індивідуальні лічильники природного газу.

Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено такі правові висновки.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року. )

Позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір), а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов'язки споживача" та розділом VІ "Права і обов'язки постачальника".

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі газорозподільних систем.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Зважаючи, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що вимоги статті 6 Закону "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди попередніх інстанцій правильно керувалися частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

За правилами частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги про те, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, оскільки цей строк не настав, то право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні та спростовуються встановленими судами обставинами і нормами права.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", поданою представником ГришкомСтаніславом Васильовичем, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання права та зобов'язання забезпечити і встановити споживачам індивідуальні газові лічильники в порядку захисту прав споживачів.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик