Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №557/338/18

Ухвала

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 557/338/18

провадження № 61-6847ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня

2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 листопада 2010 року в сумі 12 054,13 грн.

Позов мотивував тим, що між сторонами 30 листопада 2010 року підписано заяву № б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою процентів за користування кредитом. Позивач вказував, що відповідач не виконувала договірних зобов'язань і станом на 23 квітня 2018 року виникла заборгованість, з врахуванням процентів та штрафних санкцій, у розмірі 12 054,13 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 листопада

2010 року в розмірі 4 239,85 грн непогашеного тіла отриманого кредиту. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року -залишено без змін.

08 квітня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від

11 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня

2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині - рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 12 054,13 грн, яка станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, яким визначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц та від 26 вересня 2018 року № 159/2146/15-ц, а тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Саме по собі посилання заявника на невідповідність, на його думку, ухвалених рішень правовим висновкам Верховного Суду, не свідчить про фундаментальність порушених у касаційній скарзі питань.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська