Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №243/5087/19

Ухвала

30 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 243/5087/19

провадження № 61-7462ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ"

на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2019 року, додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 березня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ",

третя особа - Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації,

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання встановити доплату за вчене звання доцента, здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання доцента з 28 березня 2019 року.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2019 року позов задоволено.

Зобов'язано Комунальний заклад охорони здоров'я "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" (далі - КЗОЗ "Обласна клінічна психіатрична лікарня м.

Слов'янськ") встановити ОСОБА_1 доплату за вчене звання доцент.

Зобов'язано КЗОЗ "Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням доплати за вчене звання доцента з 28 березня 2019 року.

Стягнуто судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Додатковим рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року стягнуто з КЗОЗ "Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 600,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до листа від 09 квітня 2019 року № 720 КЗОЗ "Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" про відмову у нарахуванні ОСОБА_1 доплати за вчене звання, підставою для відмови ОСОБА_1 у нарахуванні доплати за вчення звання є те, що його діяльність не збігається за профілем з присвоєним вченим званням, що узгоджується із вимогами пункту 3 статті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 314.

Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачу безпідставно відмовлено у нарахуванні доплати за вчене звання, оскільки матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у травні 2018 року присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас судового експерта, нараховувалася доплата за такий кваліфікаційний клас.

Зазначене є підставою для встановлення та виплати посадових окладів і надбавок, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 314 "Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз".

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи КЗОЗ "Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" про незаконність висновків суду першої інстанції щодо характеру праці позивача суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки встановив, що інші доплати за науковий ступінь та кваліфікаційний клас позивач отримує саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 314.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна психіатрична лікарня м.

Слов'янськ" 21 квітня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, за твердженням заявника, не надано правової оцінки обставинам справи.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2019 року, додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ", третя особа - Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний