Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №703/572/18

УХВАЛА

16 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 703/572/18

провадження № 61-46790ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 щомісяця в розмірі 1/4 його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що сторони перебували у шлюбі, в якому у них народилась дочка ОСОБА_3 Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 01 грудня 2017 року. Позивач вказувала на те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання їхньої малолітньої дитини.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки? ОСОБА_3, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2018 року і до досягнення нею повноліття.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Допущено рішення в частині стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 змінено.

Збільшено визначений судом розмір аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 з 1/6 до 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2018 року і до досягнення нею повноліття.

В решті рішення суду залишено без змін.

31 жовтня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2018 року, в якій просив скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення аліментів.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на випадок, передбачений пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, а саме на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви зводяться до переоцінки доказів у справі і не дають підстав для висновку, що судові рішення, ухвалені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько