Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2021 року у справі №357/1646/20

Ухвала

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 357/1646/20

провадження № 61-11010ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року ухвалені у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня

2021 рокуу складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б.

Б., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю.

Позов мотивували посилаючись на те, що їм на підставі договорів дарування від

06 грудня 2014 року належить по 57/100 частин житлового будинку та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0527 га, кадастровий номер 3210300000:03:022:0049, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1.

Співласником 43/100 частин вказаного будинку та земельної ділянки площею 0,0398 га за адресою: АДРЕСА_1,

є відповідачка ОСОБА_4.

Колишніми власниками вказаного будинку, 27 серпня 2004 року укладений нотаріальний договір конкретного користування житловим будинком, включаючи і господарські будівлі та споруди, яким визначено конкретний порядок користування будинком відповідно до часток, що належали колишнім співвласникам - 43/100 та 57/100.

З метою проведення реконструкції належної їм частини будинку, позивачі звернулися до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області із заявою щодо підготовки та видачі будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок.

24 жовтня 2019 року Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області повідомило їх про відмову у видачі будівельного паспорту на реконструкцію будинку, та роз'яснило про необхідність надання до управління всіх документів, передбачених у п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки серед яких є згода співвласників земельної ділянки на забудову, засвідчена у встановленому законом порядку.

Посилаючись на те, що вони здійснили роботи по реконструкції виключно своєї частини будинку та не порушили прав відповідачки, яка надавала усну згоду на проведення зазначених робіт, однак у подальшому змінила свою думку, що перешкоджає реалізації їх прав користування та розпорядження належною їм власністю, зокрема права на отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, позивачі просили:

1) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на подачу документів для отримання будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок без засвідченої в установленому порядку згоди співвласника земельної ділянки (житлового будинку);

2) зобов'язати Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надати позивачкам будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели, що внаслідок проведеної ними реконструкції їх частини будинку права відповідачки не порушені та, що реконструкція проведена з дотриманням відповідних норм та стандартів, що не спричинить руйнацію майна відповідачки.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 лютого 2021 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 357/1646/20 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн по 5 000,00 грн з кожного.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року залишено без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня

2021 року змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

Додаткове Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали будівельні роботи по реконструкції своєї частини будинку без затвердження будівельного паспорта та документа, що дає право на виконання будівельних робіт.

Позивачі звертались до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області із заявою щодо підготовки та видачі їм будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1.

24 жовтня 2019 року за результатами розгляду заяви позивачів, пакет документів було повернуто на доопрацювання та зазначено, що після усунення недоліків заяву на отримання будівельного паспорта може бути подано ними повторно. Право позивачів, на подачу документів для отримання будівельного паспорту на реконструкцію частини житлового будинку та необхідність надання при цьому засвідченої в установленому порядку згоди співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову, визнані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком видачі будівельного паспорта, затвердженим наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 з подальшими змінами та доповненнями і ніяким чином не залежить від відповідачки ОСОБА_4. Крім того, позивачі заявили вимогу про зобов'язання третьої особи - Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області видати їм будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок, тоді як до третьої особи неможливо заявляти зобов'язальні вимоги, а у разі якщо такий спір виникає ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, у якій заявник просиласкасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про усунуення перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на подачу документів для отримання будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок без засвідченої в установленому порядку згоди співвласника земельної ділянки (житлового будинку); зобов'язання Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надати позивачам будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Доводи касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для форсування єдиної правозастосовчої практики є необгрунтованими, оскільки заявник не навів прикладів неоднакового застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах, які б свідчили про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає усталеній судовій практиці, а тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилаючись на необхідність формування Верховним Судом єдиної правозастосовчої практики, заявник не вказує щодо застосування якої норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судами попередніх інстанцій, відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для ОСОБА_1 ОСОБА_2 виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має, виняткове значення для позивачів, та в чому полягає її значний суспільний інтерес, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа:

Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак