Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.07.2021 року у справі №610/334/18

Ухвала

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 610/334/18

провадження № 51-3152 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Єремейчука С. В.,

суддів Вус С. М., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 3,4,5 ч. 2 вказаної статті.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути зазначено судове рішення, що оскаржується. Проте, усупереч зазначеним вимогам у касаційній скарзі не зазначено, які саме судові рішення оскаржуються засудженим, якими судами та коли постановлені ці судові рішення.

Частиною 1 статті 424 КПК визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Тобто, предметом розгляду однієї касаційної скарги може бути одне судове рішення суду першої інстанції та судове рішення суду апеляційної інстанції, або лише рішення суду апеляційної інстанції, постановлене за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення місцевого суду.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доданих копій судових рішень вирок суду першої інстанції щодо засудженого, був переглянутий в апеляційному порядку, проте засудженим висловлено думку лише з приводу вироку суду першої інстанції без вказівки щодо рішення апеляційного суду.

Засудженому також необхідно врахувати та виконати інші вимоги до касаційної скарги, визначені статтею 427 КПК.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте усупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений виклав узагальнено окремі обставини події злочину, при цьому не зазначивши у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, а також підстави для їх зміни або скасування, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК та не обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Однак, засуджений у своїй касаційній скарзі порушує питання про перегляд вироку суду першої інстанції стосовно нього без вказівки його найменування і дати ухвалення, при цьому не зазначає жодних вимог щодо рішення суду апеляційної інстанції, якою цей вирок залишено без змін (копію якої ним додано до касаційної скарги). Таким чином, вимоги засудженого не конкретизовані та сформульовані без урахування положень ст. 436 КПК.

З огляду на це, засуджений має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень вказаної статті.

Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, залишити без руху та надати йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Єремейчук С. М. Вус А. О. Чистик