Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.01.2018 року у справі №266/2377/17

Ухвала

Іменем України

28 грудня 2017 р.

м. Київ

справа № 266/2377/17

провадження № 51-182ск17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Шевченко Т.В.,

суддів: Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 липня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в цьому суді. Посилається на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Вказує, що при постановленні ухвали апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, не навів у своєму рішенні мотивів, з яких дійшов висновку про необгрунтованість апеляційних вимог прокурора, внаслідок чого безпідставно залишив без зміни вирок відносно ОСОБА_1 Вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що судом першої інстанції до засудженого необгрунтовано застосовано ст. 75 КК України, оскільки судом не було встановлення достатніх підстав для звільнення останнього від відбування покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 26 квітня 2017 року, на городі домоволодіння за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, незаконно, з метою особистого вживання, здійснив посів насіння коноплі в ґрунт землі, за якими почав доглядати та незаконно виростив рослини конопель до стадії дозрівання.

19 травня 2017 року під час обшуку на городі за місцем мешкання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 800 рослин конопель, що належать до рослин коноплі, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 310 КК України не оспорюються прокурором. Відповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам ст.ст. 50, 65 КК України також не оскаржується.

Доводи у касаційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, а саме необгрунтоване застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_1 аналогічні доводам, які були наведені в апеляційній скарзі прокурора. Вони були визнані судом апеляційної інстанції безпідставними із наведенням в ухвалі належного обгрунтування наїх спростування.

Визнаючи необгрунтованими доводи прокурора, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, урахував тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, зокрема, що засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, раніше не судимий, має на утриманні та вихованні малолітню дитину, 2013 року народження. Крім того, суд урахував, що внаслідок злочинних дій засудженого не настало тяжких наслідків, всі рослини коноплі вилучені, а їх вирощування ОСОБА_1 здійснював для особистих потреб з метою зрощування корму для птахів. Урахувавши зазначене, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, при цьому належним чином обґрунтував своє рішення, зазначивши підстави застосування ст. 75 КК України.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, в тому числі обгрунтовано визнав безпідставними доводи про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України відносно ОСОБА_1 та постановив рішення з наведенням докладних підстав його прийняття. Апеляційний суд належним чином мотивував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, допущено не було.

Підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді

апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.С. Стефанів С.О. Стороженко