Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №910/7941/14
Ухвала КГС ВП від 11.06.2018 року у справі №910/7941/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №910/7941/14

УХВАЛА

19 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7941/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Гаврилюк О.М., Тищенко А.І.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 (суддя Головатюк Л.Д.)

у справі № 910/7941/14

за скаргою Державного агентства резерву України на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Державного агентства резерву України

до Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП",

за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України,

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 221 571,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Відділ) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/7941/14.

Ухвалою судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
07.06.2018 касаційну скаргу Відділу залишено без руху, скаржникові надано строк для усунення недоліків.

Недоліки касаційної скарги скаржником усунуто у визначений судом строк.

Таким чином, касаційну скаргу Відділу оформлено з дотриманням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Водночас Відділом заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що копію оскарженої постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 скаржником отримано 03.05.2018, що підтверджується відомостями Укрпошти та даними Відділу про отримання вхідної кореспонденції.

Обговоривши доводи, викладені у клопотанні, перевіривши матеріали касаційної скарги, виходячи з положень частини 2 статті 288 ГПК, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання слід задовольнити.

Разом із тим, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2018, необхідно враховувати положення абзацу 4 частини 2 статті 293 ГПК.

За змістом абзацу 4 частини 2 статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7941/14, зважаючи на таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2016, задоволено позов Державного агентства резерву України до Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП" (далі - ПАТ "Завод КІНАП"), за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України.

Зобов'язано ПАТ "Завод КІНАП" повернути до державного резерву матеріальні цінності.

Стягнуто з ПАТ "Завод КІНАП" на користь Державного агентства резерву України 105
000,00 грн штрафу та 116 571,00 грн пені.

На примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 видано накази від 11.07.2016, які Державним агентством резерву України заявою від 17.01.2017 № 190/0/4-17 передано на примусове виконання до Відділу.

30.03.3017 Відділом прийнято постанову у ВП № 53290571, якою закінчено виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва №910/7941/14 про повернення до державного резерву матеріальних цінностей у зв'язку з тим, що боржником не виконано рішення суду, а виконання без участі боржника є неможливим, про що складено відповідний акт. Оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження надіслано до Господарського суду міста Києва (суду, який видав виконавчий документ).

Постановою Відділу у ВП № 53287177 від 03.07.2017 закінчено виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва № 910/7941/14 про стягнення 221 571,00 грн (штрафу і пені) у зв'язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

14.06.2017 стягувачем було повторно подано на виконання Відділу виконавчий документ з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/7941/14 про повернення до державного резерву матеріальних цінностей.

09.11.2017 Відділом винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № ~organization0~ на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", з якої убачається, що 30.03.2017 закінчено виконавче провадження щодо повернення матеріальних цінностей до державного резерву у зв'язку з тим, що боржник не виконав рішення суду, а його виконання без участі боржника є неможливим. До органу досудового розслідування надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження надіслано до Господарського суду міста Києва (суду, який видав виконавчий документ).

У січні 2018 року Державне агентство резерву України звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу щодо повернення оригіналу виконавчого документа до суду, а не стягувачу, вважаючи ці дії такими, що порушують право стягувача на повторне пред'явлення наказу до виконання та суперечать приписам пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, скаргу Державного агентства резерву України задоволено.

Визнано дії державного виконавця Відділу незаконними.

Зобов'язано Відділ прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у справі № 910/7941/14 про зобов'язання ПАТ "Завод КІНАП" повернути до державного резерву матеріальні цінності.

Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися положеннями пункту 6 частини 1 і частини 5 статті 37, частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За змістом пункту 6 частини 1 і частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених пункту 6 частини 1 і частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Аналогічні дії державного виконавця з повернення виконавчого документа стягувачу передбачені пунктом 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Встановивши фактичні обставини справи, з огляду на зазначені вище норми суди попередніх інстанцій зазначили, що державний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчий документ стягувачу, проте не виконав цього.

Водночас суди дійшли висновку, що державний виконавець не вчинив дії, які є обов'язковими відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від
15.06.2016, чим порушив вимоги статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" і норми ГПК, та позбавив стягувача можливості отримати стягнене за рішенням суду майно.

При цьому, судами не взято до уваги заперечення Відділу щодо неможливості відновлення виконавчого провадження після його закриття з огляду на приписи частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", за якими у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 і постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, Відділ звернувся до суду із касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги Державного агентства резерву України відмовити.

Скаржник, зокрема, посилається на норми пункту 11 частини 1, частини 3 статті 39, статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", вважаючи правомірними дії Відділу.

Разом із тим, касаційна скарга Відділу взагалі не містить доводів, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування; на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали поданої Відділом касаційної скарги, колегія суддів також не вбачає передбачених абзацом 4 частини 2 статті 293 ГПК підстав, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7941/14 за касаційною скаргою Відділу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2018.

Керуючись статтями 234, 235, 287, абзацом 4 частини 2 статті 293 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Подільському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2018 та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі №910/7941/14.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7941/14 за касаційною скаргою Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2018.

3. Копію цієї ухвали разом із доданими до скарги матеріалами на 17 аркушах (у тому числі платіжне доручення про сплату судового збору від 21.06.2018 на суму 1
762,00 грн) надіслати скаржникові.

4. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов