Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.06.2015 року у справі №5024/1350/2011
Постанова ВГСУ від 05.04.2016 року у справі №5024/1350/2011
Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №5024/1350/2011

Верховний

Суд

УХВАЛА

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 5024/1350/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

розглянувши матеріали заяви приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (головуючий - Бєляновський В.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) та постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2017 у справі №5024/1350/2011 (головуючий - Стратієнко Л.В., судді Вовк І.В., Грек Б.М.)

за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) дочірнього підприємства "Санаторій "Гопри" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

2) приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Херсонського державного бюро технічної інвентаризації,

2) Федерації профспілок України

про визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від
05.12.2016 та постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2017 у справі №5024/1350/2011 з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до
15.12.2017), що підтверджується відбитком штемпеля відділення зв'язку на поштовому конверті.

02.01.2018 вказану заяву направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 23.01.2018 для розгляду справи №5024/1350/2011 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий Чумак Ю.Я., судді Дроботова Т.Б., Пільков К.М.

07.02.2018 приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у встановлений строк виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 26.01.2018 щодо усунення недоліків оформлення зазначеної заяви.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти рішення у тих справах, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Приймаючи постанову від 07.06.2017 у справі №5024/1350/2011, якою залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову повністю, Вищий господарський суд України дійшов висновку про подання позову прокурором Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд) в межах позовної давності, відхиливши при цьому доводи заявника про те, що Фонду стало відомо про порушення свого права з боку відповідачів у цій справі ще у 1997 року, під час звернення Фонду до суду з позовом до АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів, оскільки під час розгляду справи №137/7 досліджувалися виключно питання щодо дійсності установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця", а не підстави передачі спірного майна.

Заявником на обґрунтування підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (статей 261, 267 Цивільного кодексу України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 19.11.2014 у справі №11/163/2011/5003, від 27.04.2016 у справі №23/097-11, від 10.05.2016 у справі №5024/1115/2011, від 12.09.2016 у справі №9/107-11, від 14.02.2017 у справі №5024/1403/2011 та від 10.05.2017 у справі №3/005-12.

Зокрема, в основу наданих для порівняння постанов від 19.11.2014 у справі №11/163/2011/5003, від 10.05.2017 у справі №3/005-12, від 10.05.2016 у справі №5024/1115/2011 та від 27.04.2016 у справі №23/097-11 покладено висновок Вищого господарського суду України про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, оскільки позивач (Фонд державного майна України) ще у 1996 році дізнався про порушення свого права внаслідок передачі спірного майна приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС).

Водночас, приймаючи постанову від 12.09.2016 у справі №9/107-11, предметом позову в якій, зокрема, було визнання незаконним та скасування рішення Ірпінського міськвиконкому №207/4 від 25.07.2000 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікування "Дубки" за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обізнаність позивача (Фонду) з порушенням права власності держави на спірне майно ще в 1997 році, коли Фонд звертався з позовом до акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними установчих документів, а передача спірного майна суб'єкту господарювання на праві господарського відання не позбавляє позивача можливості здійснювати контроль за станом цього майна та його правовим режимом.

Разом з тим, у постанові від 14.02.2017 у справі №5024/1403/2011, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовані з передачею справи на новий розгляд, Вищий господарський суд України звертає увагу судів на необхідність встановлення обставин початку перебігу позовної давності для Фонду, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.

При цьому колегія суддів враховує, що предмет або підстави позову, встановлені судами фактичні обставини щодо початку та закінчення перебігу строку позовної давності, які формують зміст правовідносин, у даній справі та у справах №11/163/2011/5003,3/005-12,5024/1115/201,23/097-11,9/107-11,5024/1403/2011, наданих заявником для порівняння, є різними, що виключає неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, порівняння змісту постанов Вищого господарського суду України у справах №916/2154/16,3/005-12,5024/1115/201,23/097-11,9/107-11,5024/1403/2011 зі змістом постанови Вищого господарського суду України від
07.06.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що остання постанова свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Також заявником на обґрунтування невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 261, 267 Цивільного кодексу України) до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11, від 07.06.2017 у справі №910/27025/14, від 16.08.2017 у справі №11/5009/7731/11 та від 18.10.2017 у справі №17/108-11/24.

Зокрема, в основу наданих для порівняння постанов від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11, від 07.06.2017 у справі №910/27025/14, від 16.08.2017 у справі №11/5009/7731/11 та від 18.10.2017 у справі №17/108-11/24 покладено правовий висновок Верховного Суду України про те, що Фонд державного майна України, на який покладено обов'язок з управління державним майном, про порушення права власності держави щодо спірного майна дізнався або мав дізнатися ще у 1996 році, складаючи перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), до якого було включено спірне нерухоме майно, і незважаючи на це та всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову Фонд не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

Таким чином, колегія суддів враховує, що предмет або підстави позову, встановлені судами фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, а також їх правове регулювання у справі №5024/1350/2011 та у справах №5004/2115/11, №910/27025/14, №11/5009/7731/11 і №17/108-11/24, є різними.

Отже, порівняння змісту зазначених постанов Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що остання постанова свідчить про її невідповідність викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

З урахуванням вимог частини 3 статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), колегія суддів відмовляє у допуску справи №5024/1350/2011 до провадження, оскільки подана заява є необґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до
15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №5024/1350/2011 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков