Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №905/507/17

Верховний

Суд

УХВАЛА

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 905/507/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Краснова Є.В., Чумака Ю.Я.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 905/507/17

за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Виконавчого комітету Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області від 30.11.2011 № 37, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право приватної власності; визнання за державою Україна права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 905/507/17 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до ГПК, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з
15.12.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зазначену заяву передано Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 905/507/17 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 23.10.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2017, рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що, на думку заявника, спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також невідповідності оскарженого судового рішення викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 261 ЦК.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до
15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" посилається на постанови Вищого господарського суду України від
10.06.2015 у справі № 925/2349/14, від 16.04.2013 у справі № 5024/838/2012, від
17.02.2009 у справі №11/31-08, від 03.10.2017 у справі № 922/4046/16, від
23.11.2017 у справі № 925/473/17, від 02.08.2017 у справі № 915/1022/16, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 у справі № К/800/7262/14 та на постанови Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16 (487/10132/14-ц), від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 08.06.2016 у справі № 5011-7/1603-2012 (3-512гс16), від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від
11.05.2016 у справі № 910/3723/14 (3-387гс16).

Розглянувши заяву про перегляд оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Зокрема, як вбачається із доданих до заяви копій постанов Вищого господарського суду України від 10.06.2015 у справі № 925/2349/14, від 16.04.2013 у справі № 5024/838/2012, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, предметом позову у справі № 925/2349/14 є вимога про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного за результатами аукціону, та зобов'язання повернути у натурі все одержане за договором, підставою позову визначено положення частини 1 статті 203, статей 215, 328 ЦК. Предметом позову у справі № 5024/838/2012 є визнання недійсним наказу, рішення засідання правління, рішення установчих зборів, правочинів, визнання частково недійсним статуту, зобов'язання повернути майно.

При цьому господарські суди, відмовляючи у позові у зазначеній справі, виходили із того, що створення ВАТ "Індустріальна скляна компанія" на базі державного майна цілісного майнового комплексу колишнього ДП "Херсонський завод скловиробів" та майна орендаря ЗАТ "Укрсклопром" здійснено в порядку приватизації зданих в оренду цілісних майнових комплексів та із дотриманням вимог, установлених статтею 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", положення якої мають спеціальний характер стосовно норм частини 7 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а тому останні не підлягають застосуванню до відносин, що склалися під час приватизації орендованого ЗАТ "Укрсклопром" цілісного майнового комплексу колишнього ДП "Херсонський завод скловиробів" шляхом створення ВАТ "Індустріальна скляна компанія" на базі цього майна разом з майном орендаря з метою подальшого продажу набутих державою акцій ВАТ "Індустріальна скляна компанія".

Разом із тим заявник посилається і на постанову Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 915/1022/16, ухвалюючи судові рішення в якій, господарські суди виходили із неправомірності прийняття оскаржуваного рішення виконкомом сільської ради, який не з'ясував належності права власності на спірне майно та безпідставно визнав право власності на нього за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Проте оскільки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало до суду заяву про застосування позовної давності та з урахуванням встановлення судами факту обізнаності позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України ще з 2012 року про оформлення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно і ненадання Міністерством аграрної політики та продовольства України і Кабінетом Міністрів України (позивачами) доказів поважності причин пропуску на звернення до суду, господарські суди дійшли висновку про пропуск у цьому випадку строку позовної давності за заявленим прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України позовом.

У справі № 922/4046/17, копію постанови Вищого господарського суду України від
03.10.2017 в якій надано заявником, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду у цій справі, який дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак відмовив у задоволенні позову за спливом строку позовної давності, встановивши, що прокурором пропущено встановлений законом строк позовної давності за заявленими позовними вимогами в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке було обізнано про існування спірного договору та факт відсутності відомостей про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом із тим у справі, про перегляд постанови в якій звернувся заявник, господарські суди виходили із того, що спірне майно незаконно вибуло із володіння держави за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну правового режиму та форми власності цього майна. Господарські суди також установили, що прокурор не пропустив передбаченого статтею 257 ЦК строку позовної давності, оскільки позивачеві (Кабінету Міністрів України) про прийняття оскаржуваного рішення виконкомом сільської ради стало відомо після звернення Прокуратури Донецької області.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Таким чином, у справі, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, та у зазначених справах, копії судових рішень у яких надано для порівняння, різними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, різним також є і матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Водночас колегія суддів зазначає, що заявником було надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 у справі № К/800/7262/14, предметом позову в якій є визнання протиправними дій державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання його вчинити певні дії. Проте у цьому судовому рішенні та оскарженій постанові суду касаційної інстанції так само різними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, різним також є і матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Крім того, в обґрунтування заявлених вимог ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" послалося на постанову Вищого господарського суду України від 17.02.2009 у справі № 11/31-08, однак зазначену постанову разом із рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2008 у цій справі було скасовано постановою Верховного Суду України від 19.05.2009, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник також послався і на постанову Вищого господарського суду України від
23.11.2017 у справі № 925/473/17, проте як вбачається із наданої заявником копії цієї постанови, рішення та постанови судів попередніх інстанцій Вищим господарським судом України було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, на відповідну постанову не можна посилатися на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Щодо посилань заявника на постанови Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16 (487/10132/14-ц), від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від
08.06.2016 у справі № 5011-7/1603-2012 (3-512гс16), від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14 (3-387гс16), копії яких надано для порівняння, колегія суддів зазначає, що у них наведено однакові правові висновки щодо початку перебігу строку позовної давності, зокрема стосовно того, що перебіг строку позовної давності необхідно відраховувати від моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що підлягає дослідженню під час вирішення відповідних спорів.

Порівняння змісту зазначених постанов Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про невідповідність викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки їх ухвалено за різних фактичних обставин справи.

Таким чином, у справі, що розглядається, та у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними. У зазначених справах суд установив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, та про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає заяву ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 905/507/17 необґрунтованою, оскільки заявником не підтверджено неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також не підтверджено невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК, статтями 11116, 11121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 905/507/17 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: Є.В. Краснов

Ю.Я.Чумак